maayas.net/forum/Thread-Ghost-In-The-Shell-Aris...
понедельник, 18 февраля 2013
No pain, no gain.
Maaya-neesan landed a new seiyuu characterization, and it's to portrait Motoko Kusanagi in the new 'Ghost In The Shell Arise' soon to be released
maayas.net/forum/Thread-Ghost-In-The-Shell-Aris...
maayas.net/forum/Thread-Ghost-In-The-Shell-Aris...
четверг, 14 февраля 2013
No pain, no gain.
Пам'ять послужливо підказує пафосні фразочки, умовно незначущі і повсякдень тим більше нікчемні.
Але пафосні.
Але пафосні.
среда, 13 февраля 2013
No pain, no gain.
З випадково почутого: "...триста восємдесят тисяч списали на згортання снігу".
Вербіцький мудак.
Вербіцький мудак.
вторник, 12 февраля 2013
No pain, no gain.
The morning WTF, частина наступна.
Синенька кукуся сиділа на гілці
синенька кукуся мічтала о морє
синеньку кукусю запхали у супчік
о горє о горє о горє о горє
(С) Варвара Серафим
Синенька кукуся сиділа на гілці
синенька кукуся мічтала о морє
синеньку кукусю запхали у супчік
о горє о горє о горє о горє
(С) Варвара Серафим
воскресенье, 10 февраля 2013
No pain, no gain.
Як завжди, нічого не розумію в житті.
За вікном щось таке, умовно назване святом зими. Сцена на площі, дітиська танцюють, закос під пародію на концерт, палатки по периметру, блаблабла.
На весь центр міста: "Христос ся рождає!" На календарі десяте лютого.
А як зважити, що головна архітектурна пам'ятка - польський костьол, то ще ненароком можуть бути й католики або хтось там з їхньої братії.
За вікном щось таке, умовно назване святом зими. Сцена на площі, дітиська танцюють, закос під пародію на концерт, палатки по периметру, блаблабла.
На весь центр міста: "Христос ся рождає!" На календарі десяте лютого.
А як зважити, що головна архітектурна пам'ятка - польський костьол, то ще ненароком можуть бути й католики або хтось там з їхньої братії.
среда, 06 февраля 2013
No pain, no gain.
...А іноді так і тягне зробити дурницю. Хай навіть шкоди з того не буде, але ж і користі ніякісінької.
Ad maiorem absurdum gloriam.
Ad maiorem absurdum gloriam.
воскресенье, 03 февраля 2013
No pain, no gain.
Володимир: ну там розшифровка слово в слово, з діалектизмами. не потрібно нічого правити
Придуши в собі граммар-наці, іншими словами. Дев'ять грамів солі йому під хвіст
"И вот как-то раз на уроке английской грамматики
в учителя Падди солью пальнул из пневматики..."
Придуши в собі граммар-наці, іншими словами. Дев'ять грамів солі йому під хвіст

"И вот как-то раз на уроке английской грамматики
в учителя Падди солью пальнул из пневматики..."
пятница, 01 февраля 2013
No pain, no gain.
Every single page, every single word was worth it.
Майже півроку, щоб почати; і тільки три вечори захоплення - і то це вчетверо довше, ніж було б з перекладом. Як завжди, найкращі книжки найшвидше закінчуються. Як завжди, Марк Твен був сто разів правий.
Надцять років тому читана; успішно забута - окрім загального настрою і основних сюжетних моментів. Не перечитана, - прочитана заново.
Той нечастий випадок, коли емоційна, змістова кульмінація настає істотно після сюжетної. Буквально на останніх сторінках. Так що мої спроби ділитись враженням, і так зазвичай невдалі, тим більше виглядали б поки що марними, безбарвними і, хм, зайвими з погляду зсередини.
Втім, можна вдатись до авторської передмови. Зовсім чуть-чуть.
"In fact, I realized in retrospect that this may indeed be the part of the reason why it was so important to me, there on the lawn in front of the Salt Palace, to write a story in which gifted children are trained to fight in adult wars. Because never in my entire childhood did I feel like a child. I felt like a person all along - the same person that I am today. I never felt that I spoke childishly. I never felt that my emotions and desires were somehow less real than adult emotions and desires. And in writing Ender's Game, I forced the audience to experience the lives of these children from that perspective - the perspective in which their feelings and decisions are just as real and important as any adult's."
"Children are a perpetual, self-renewing underclass, helpless to escape from the decisions of adults until they become adults themselves. And Ender's Game, seen in that context, might even be a sort of revolutionary tract.
Because the book does ring true with the children who read it."
"Why else do we read fiction, anyway? Not to be impressed by somebody's dazzling language - or at least I hope that's not our reason. I think that most of us, anyway, read these stories that we know are not "true" because we are hungry for another kind of truth: The mystic truth about human nature in general, the particular truth about those life-communities that define our own identity, and the most specific truth of all: our own self-story. Fiction, because it is not about somebody who actually lived in the real world, always has the possibility of being about ourself."
Може, це й старі істини. Принаймні чужою мовою вони такими не виглядають.
І маленький літературний реверанс.
"What matters is we built the ansible. The official name is Philotic Parallacs Instantaneous Communicator, but someone dredged the name ansible out of an old book somewhere and it caught on."
Ня.
Майже півроку, щоб почати; і тільки три вечори захоплення - і то це вчетверо довше, ніж було б з перекладом. Як завжди, найкращі книжки найшвидше закінчуються. Як завжди, Марк Твен був сто разів правий.
Надцять років тому читана; успішно забута - окрім загального настрою і основних сюжетних моментів. Не перечитана, - прочитана заново.
Той нечастий випадок, коли емоційна, змістова кульмінація настає істотно після сюжетної. Буквально на останніх сторінках. Так що мої спроби ділитись враженням, і так зазвичай невдалі, тим більше виглядали б поки що марними, безбарвними і, хм, зайвими з погляду зсередини.
Втім, можна вдатись до авторської передмови. Зовсім чуть-чуть.
"In fact, I realized in retrospect that this may indeed be the part of the reason why it was so important to me, there on the lawn in front of the Salt Palace, to write a story in which gifted children are trained to fight in adult wars. Because never in my entire childhood did I feel like a child. I felt like a person all along - the same person that I am today. I never felt that I spoke childishly. I never felt that my emotions and desires were somehow less real than adult emotions and desires. And in writing Ender's Game, I forced the audience to experience the lives of these children from that perspective - the perspective in which their feelings and decisions are just as real and important as any adult's."
"Children are a perpetual, self-renewing underclass, helpless to escape from the decisions of adults until they become adults themselves. And Ender's Game, seen in that context, might even be a sort of revolutionary tract.
Because the book does ring true with the children who read it."
"Why else do we read fiction, anyway? Not to be impressed by somebody's dazzling language - or at least I hope that's not our reason. I think that most of us, anyway, read these stories that we know are not "true" because we are hungry for another kind of truth: The mystic truth about human nature in general, the particular truth about those life-communities that define our own identity, and the most specific truth of all: our own self-story. Fiction, because it is not about somebody who actually lived in the real world, always has the possibility of being about ourself."
Може, це й старі істини. Принаймні чужою мовою вони такими не виглядають.
І маленький літературний реверанс.
"What matters is we built the ansible. The official name is Philotic Parallacs Instantaneous Communicator, but someone dredged the name ansible out of an old book somewhere and it caught on."
Ня.
четверг, 31 января 2013
No pain, no gain.
The morning WTF, частина третя чи якась там. Що тільки спросоння в голову не лізе...
вторник, 29 января 2013
No pain, no gain.
No pain, no gain.
Десять. За два місяці. Невтішна статистика 

понедельник, 28 января 2013
No pain, no gain.
суббота, 26 января 2013
No pain, no gain.
Іще раз про вибіркове сприйняття. Мимоволі відмічаєш, хай навіть без особливої уваги.
...а, шум все це. В ім'я неспадання ентропії.
...а, шум все це. В ім'я неспадання ентропії.
среда, 23 января 2013
No pain, no gain.
Опять попёрли из меня стихи - спасенья нет от этой чепухи...
вторник, 22 января 2013
No pain, no gain.
воскресенье, 20 января 2013
No pain, no gain.
среда, 16 января 2013
No pain, no gain.
Дурниця той наш березневий дощ проти січневого в ожеледь і плюс два.
Ну та не звикати
Ну та не звикати

среда, 09 января 2013
No pain, no gain.
Тепло.
Так, тепло було символом цих днів. Незважаючи на зиму, і прохолоду в кімнаті, і вітер-завірюху на зупинці трамвайчика, і промерзлий вагон електрички. Тепло зустрічей, обіймів, рукостискань, і, звичайно, розмов-розмов-розмов - коротких і кількагодинних, тематичних і про-все-на-світі, і навіть телефонних, всіх цих дзвінків; тепло любові, довіри і дружби; тепло кави, чаю, глінтвейну, шарфа і спального мішка. І, для повноти картини, тепло в душі дядечка Скруджа, хоч Діккенс мені ніколи й не подобався.
Люблю вас. Але ви про це й так знаєте
Так, тепло було символом цих днів. Незважаючи на зиму, і прохолоду в кімнаті, і вітер-завірюху на зупинці трамвайчика, і промерзлий вагон електрички. Тепло зустрічей, обіймів, рукостискань, і, звичайно, розмов-розмов-розмов - коротких і кількагодинних, тематичних і про-все-на-світі, і навіть телефонних, всіх цих дзвінків; тепло любові, довіри і дружби; тепло кави, чаю, глінтвейну, шарфа і спального мішка. І, для повноти картини, тепло в душі дядечка Скруджа, хоч Діккенс мені ніколи й не подобався.
Люблю вас. Але ви про це й так знаєте

четверг, 03 января 2013
No pain, no gain.
вторник, 01 января 2013
No pain, no gain.
Тридцять перше грудня дві тисячі одинадцятого, концерт In the silence.
"... sono hito sorezore no kantoku de "Ah! Mou kyou fuyu ja nakunatta!"-tte omotta hi kitto kuru to imasu. "Haru no niyoi ga suru mitai na" sonnattara desu ne."
02.12.2012 в 19:12
Пише Unrecognized:Грудень?!
"Было лето вчера - а сегодня зима".
Фантастичне було літо.
URL запису"Было лето вчера - а сегодня зима".
Фантастичне було літо.
Вона знаааала!