No pain, no gain.
Їду сьогодні додому. Нарешті. Сидів тут у Львові місяць... сесія, сесія, сесія, навчання... все терпіння пропадає...



Мало мені додому! Мені якби літо - в озеро! на вісім метрів углиб! на той берег! в байдарку хоч на десять хвилин! Заїло уже Місто... містом було, містом і лишиться. Не в моїй владі його змінити... та й не став би міняти: не хочете - не сидіть.

І я не хочу. А треба.

Кому?

Не знаю.

Мені от комп'ютер треба вже скільки років...