No pain, no gain.
Unrecognized їхав до Львова. Вставати довелось о пів на п'яту ранку -до Луцька, хоч це й кругом, він хотів їхати з олімпійцями - давно не бачив свого колишнього вчителя інформатики, та й до Львова раніше було б краще добратись. Очікувалось, що від школи буде транспорт. Виявилось, що так і буде - в Любомлі. Ну та нічого, - думав Unrecognized, - це ж якихось тридцять км.
Unrecognized купив квиток. Він знову не виспався, тож чекав автобуса з нетерпінням - яке-не-яке, а все ж сидіння... Автобус нарешті підійшов - з невеликим запізненням. Але спати, як не дивно, розхотілось, тож наш "герой" (?) змусив працювати голову, згадав щось із давнішого і почав (йому так здавалось) балачку з дівчатами-олімпійками. Слово за слово - скільки там до того Любомля...
В Любомлі довелось чекати пересадки. Після теплого автобуса холод станції... Робити нічого, розмова вже давно повисла, чекати невідомо скільки... Unrecognized механічно - ховав від морозу - опустив руки в кишені. Намацав якийсь папірчик - виявилось, квиток до Любомля. Ворухнулась думка: "Оця от мала холерина дає мені право на проїзд енної кількості кілометрів, в даному разі від Ш до Л. Що це є? Всього-навсього клапоть паперу, який нерівномірно відбиває світло. Знущаються. Іронія в тому, що за цей шмат паперу я мав віддати інший, принципово не відмінний - все та ж нерівномірність у відбиванні світла. Щоправда, той був значно приємніший на вигляд... а тут якісь чорні лінії і значки на білому фоні, тільки і всього... Той хоч кольоровий був... чекай, я ж іще за цю нікчемну паперину, крім усього іншого, ще й металеве кружальце віддав, оброблене - ясно, що воно більшого варте, ніж оце-от..." - іронічно міркував Unrecognized, не помічаючи, що думає вголос, що люди здивовано оглядаються і хитають головами...
"Що я там казав про значки? В них же якийсь зміст зашифрований... відомий тим, хто систему кодування вивчав. Очевидно, що ніякого іншого навантаження темні ділянки на білому фоні паперу не несуть. Ні, ви подумайте, як люди знущаються з фізики! Розміщувати певним чином контрастні ділянки тільки для того, щоб передати комусь інформацію, в основному абсолютно непотрібну, якогось запобіжно-технічного змісту!.. Причому для отримання інфи потрібно знати код - а системи кодування, мені пригадується, дуже різні... і залежать, як не дивно, від географії - абсурд? А скільки всякої техніки створено для нанесення на поверхні субстанцій, які просто по-іншому відбивають світло..."
Unrecognized'а смикнули за рукав. Підійшов любомльський мікроавтобус. Пасажири на станції позбулись ненормального. Думки про папір довелось відкласти на неозначений час.
Unrecognized купив квиток. Він знову не виспався, тож чекав автобуса з нетерпінням - яке-не-яке, а все ж сидіння... Автобус нарешті підійшов - з невеликим запізненням. Але спати, як не дивно, розхотілось, тож наш "герой" (?) змусив працювати голову, згадав щось із давнішого і почав (йому так здавалось) балачку з дівчатами-олімпійками. Слово за слово - скільки там до того Любомля...
В Любомлі довелось чекати пересадки. Після теплого автобуса холод станції... Робити нічого, розмова вже давно повисла, чекати невідомо скільки... Unrecognized механічно - ховав від морозу - опустив руки в кишені. Намацав якийсь папірчик - виявилось, квиток до Любомля. Ворухнулась думка: "Оця от мала холерина дає мені право на проїзд енної кількості кілометрів, в даному разі від Ш до Л. Що це є? Всього-навсього клапоть паперу, який нерівномірно відбиває світло. Знущаються. Іронія в тому, що за цей шмат паперу я мав віддати інший, принципово не відмінний - все та ж нерівномірність у відбиванні світла. Щоправда, той був значно приємніший на вигляд... а тут якісь чорні лінії і значки на білому фоні, тільки і всього... Той хоч кольоровий був... чекай, я ж іще за цю нікчемну паперину, крім усього іншого, ще й металеве кружальце віддав, оброблене - ясно, що воно більшого варте, ніж оце-от..." - іронічно міркував Unrecognized, не помічаючи, що думає вголос, що люди здивовано оглядаються і хитають головами...
"Що я там казав про значки? В них же якийсь зміст зашифрований... відомий тим, хто систему кодування вивчав. Очевидно, що ніякого іншого навантаження темні ділянки на білому фоні паперу не несуть. Ні, ви подумайте, як люди знущаються з фізики! Розміщувати певним чином контрастні ділянки тільки для того, щоб передати комусь інформацію, в основному абсолютно непотрібну, якогось запобіжно-технічного змісту!.. Причому для отримання інфи потрібно знати код - а системи кодування, мені пригадується, дуже різні... і залежать, як не дивно, від географії - абсурд? А скільки всякої техніки створено для нанесення на поверхні субстанцій, які просто по-іншому відбивають світло..."
Unrecognized'а смикнули за рукав. Підійшов любомльський мікроавтобус. Пасажири на станції позбулись ненормального. Думки про папір довелось відкласти на неозначений час.
Вопрос: Як?
| 1. Нікуди не годиться | 0 | (0%) | |
| 2. Так собі | 0 | (0%) | |
| 3. Нормально | 0 | (0%) | |
| 4. Читабельно | 1 | (33.33%) | |
| 5. Сильно | 2 | (66.67%) | |
| 6. А звідки це взагалі взято? | 0 | (0%) | |
| Всего: | 3 | ||