No pain, no gain.
Ай-ай-ай. Непрощенно. Як тільки цей негідник Анрек[о[гнайзд]] насмілився забути поміж іншим поплакатись, що зима кінчається, і тоді vivat pulvis. Вшануймо пилюку, то їсть (якщо вірити гуглу і його приспішникам). Смерть повітрю. Аве, пульвіс, морітурі те вівае ет салютант, надіюсь, я не надто безграмотний в цій клятій латині, яка мене так і не минула, незважаючи на шкільне переконання, що вчити її, крім як в наукових цілях - безумство, двічі, як не більше, пробувала вилазити боком, обá рази де сіла, там і злізла, і все ще пробує коверзувати, вилазячи часом і видаючи себе за те, за що її зазвичай і видають, - за символ якогось вищого знанія, не всім доступного і непойнятного на хлопський розум, покликаного возвеличити носія в очах чужих... погодься, Анрек[о[гнайзд]], не так воно погано, що такі монологи твориш хоть і експромтом, але рідко і тіко на письмі, та й то не зразу - пальці від мислі відстають, і ето харашо... а виголошувати не пробуєш - і правильно, на це щонайменше вісім причин: перша - заїкаєшся, друга - голосом тихий, третя - корисної суті, крім самоіронії, воно не несе, решта щонайменше п'ять від тебе поки приховані, шукай просвітлення... йой, шановний, ти ж навіть кави випив тільки чашку і дві години тому, навіщо так нервувати, заспокойся, хоча би перестань звертатись до себе в другій особі, а так мені відомо, звичайно, що ти зовсім не проти, аби такі приступи красної словесности траплялись частіше, ібо лаконічність етканєшнохарашо, але паузи між лаконічними ляпліками теж би пасувало чимось заповнювати, викиньте лако, залишиться, як завжди, нічність, нічність - нелакована лаконічність, усьо, крига скресла, Анрек[о[гнайзд]]а понесло, шкода, забув він весла, потік словесного ремесла... кажись, образився, підкорятись не хоче, як почнеться зовсім безглуздя, тоо я наперед відмазався, у всьому винен він, той, інший, котрий сидить хай не в скалі, то йому і в черепі подобається, під скальпом тепло, дайош центральне опалення і всестороннє фіміамове окурення, а батареї ще теплі, а системник незаземлений, а зв'язок між цими фактами є, а контрол+шіфт-апостроф-контрол+шіфт зручніше, ніж альт+3+9, від цього я й відмазувався два рядки тому, однак не варто міряти в рядках, поезії від цього гірш не стане, вона би нас спровадила в нірвану, якби не звичний всім, банальний страх, бо хто ж творець, хто кличе до життя ці кострубаті, Прокрустом потяті, за вуха ритмом до ладу прип'яті рядки, покликані звеличувать буття, - творець-бо не хто інший, як читач, прихований екраном аноніма, а чи сторінкою, не суть важливо, німо він споглядає тихий літер плач - їм хочеться нести глибокий зміст, але дані вони словам у владу, хоч вішай дротом до ноги кувалду, і на ріці з мостом скачи під міст... все, відхрещуюсь, далі кіна не буде, і так вже смішно уявити, що це в свій час можуть піддати літературному аналізу, ясна річ, особливу увагу звернуть на таке любиме всіма словечко "буття" в світлі моєї до нього многостраждальної нелюбові, і взагалі, почав за здравіє, закінчив за упокой в буквальному розумінні, чим поезія не здравіє, а смішно? о, смішно тому, що плакати я, здається, так і не навчився, не було гідного вчителя, тепер це радує, але тепер плюс три з половиною, цифірка нікчемна, звичайно, сама по собі ніц не варта, хоть і горда, що сума обох попередників і обох перевершила, оповідь плавно увішла в ступор від власної тупості і незв'язності і збирається відправити оповідача в, як йому собі думається, місцевий аналог нірвани - ах, підступна, вчинити нічим не краще від поетичних бажань!..