No pain, no gain.
Мда. Логічно: вибираєм клітинку, питаєм в дошки, чи там хтось є. Якщо є, вибираєм ще одну і просим дошку посунути, що там було. А як і кого вона суне - це вже не наша проблема... наша - зробити хід. А можна чи не можна його зробити - хай дошка дивиться. Потім скаже нам, що в неї вийшло, заодно перерахує ситуацію.
Чому так? Тому що дошка по дефолту знає, хто де на ній стоїть. А ми від неї дізнаємось - де, власне, й дирка.
Простіше, ніж питати дошки, хто тут стоїть, потім його - чи він піде туди-то. Нам не треба знати, хто він є, і взагалі, дошка нам все скаже. Понєже фігури без неї нікуди.

Якби ще до цього вчасно додуматись.

@темы: Renyxa, Програмування