No pain, no gain.
Легкий мороз, чекання, зустрічі, і кава, торт і цукерки, і мороз, і розпущений хаєр, і трамвай, і j-рок, і чай з лимоном і печиво, і фотографії, і трамвай, і зупинка, і ще трамвай, і вокзал, і кавові автомати, і червоні карі очі, і останній вагон, і зла провідниця, і прощання, і сум, і чекання біля вагона, і сміх, і розмашистий напис похапцем в блокноті, і бігти за поїздом, бачачи тільки одне вікно...
І потім ще прощання - тепер уже, можна сказати, звичне, і розмова, і знов плюс-мінус звичне прощання, і не-вимушена прогулянка нічним містом - хоча ні... ні, неправда, все таки прогулянка.
І потім ще прощання - тепер уже, можна сказати, звичне, і розмова, і знов плюс-мінус звичне прощання, і не-вимушена прогулянка нічним містом - хоча ні... ні, неправда, все таки прогулянка.
Але коли хтось повертається це дуже велика радість.
хмм... то ось ти хто? Чи це я вже туплю....