[Unrecognized]

Всі три дні мене дивувала нездатність увечері заснути, незважаючи на втому; здається, це перенеслось і на сьогодні. Причому вдень дрімота підкрадалась, варто було на зупинці склепити очі.
Три дні, приблизно сто тридцять кілометрів, загальний фейл. Цілком об'єктивний - до дощу треба було готуватись краще. Як завжди, винні розгільдяйство і брак критичного мислення, де воно потрібне. І трошки незнання корисних речей - наприклад, як правильно вибирати рюкзак. А то лямки виявились, гм, невдалими - як наслідок, намуляв плечі. Ну та це ми переживем і, можливо, навіть врахуєм на майбутнє.
Ну й, ясна річ, не слід забувати про роль Організації. Кінець ліричного відступу.
Можна було пройти більше. Але якщо дома вставати в п'ятій - звичка, хоть і вимушена, то в вільному просторі в середині вересня в цей час ще пітьма. Світає близько шостої, може, навіть чуть пізніше. Словом, раніше восьмої рушати не вдавалось. І з тягарем за плечима надовго не розженешся, що чотири-п'ять кілометрів зупинявся. Зайва зупинка - згаяний час - менше пройдено до вечора, поночі ані рухатись, ані розташовуватись не зручно.
Час, тим не менше, сприймався якось цілісно, розмірено; ані тягуче, ані стрімко. Правда, дещо одноманітно - траса досить монотонна, фактично поміж містами-селами доводилось рахувати кілометрові стовпи.
Села Тернопільщини мають милу таку рису - колодязі вздовж вулиць, а не тільки в дворах. На Волині такого не пам'ятаю, по Львівщині не досить прогулявся.
Іще бачив справжню живу лисицю, вперше в житті. Метрів за вісім-десять. Сфотографувати не встиг - помітила мене, злякалась і втекла.

@темы: Ня, Життєве

Comments

[Zikferd M.]

Організація підготувалась добряче! На п'ятницю, коли мав би бути прихід у Львів, навіть кінець світу оголосили!