No pain, no gain.
П'ятдесят три кілометри за дев'ять з половиною годин. Плюс година сорок відпочинку; в запасі лишається три-три з половиною години світлового дня. Через два тижні - дві-дві з половиною. Поки що все виглядає непогано і навіть райдужно.
Завтра, імовірно, день випадає. Щонайменше наполовину. Зате у вівторок можна буде повторити.
Неприємне: близько п'ятдесятого кілометра в литках виникло дивне і загалом неприємне відчуття. Пошукати в аптеках компресійних шкарпеток. Зате скупатись після прогулянки було... хм, навіть слова не доберу. Геніально?
Ну й лірика: полями-лісами йти приємніше, ніж трасою. Ніц не вдієш. А так запах польового пилу, полину, вітер в обличчя, імовірно, ще щось не згадане викликають таку собі легку ностальгію. І відчуття, хм, причетності до світу. Треба поперечитувати Екзюпері, в нього було щось подібного настрою.

@темы: Ня, Renyxa, Життєве