Написалось...

[Unrecognized]

Колись чув, давно-давно... "Де темно, там приємно". Не знаю, наскільки правда. Мені, наприклад, не те щоб так дуже приємно - просто спокійно.

"Свет - рука левая Тьмы, Тьма - рука правая Света..." (хто не знає, цитата з Ле Гуїн, "Левая рука Тьмы".) Темрява - це не заперечення світла, це просто його відсутність. Спокій - коли ніщо не турбує, коли можна зайнятись тим, чим хочеться, і ніхто не заважає...

І контраст. Але не "чорним по білому", навпаки - світлим по темному. Чіткіше. Виразніше. Яскравіше. Повніше, глибше: як проблиск світла вночі. Не хочеш, а помітиш. І потрібно відвернутись геть, щоб позбутись. І цецй проблиск - як зірка.

І якщо не суцільність, то плавність. Без хаотичності. Без стрибків. Заспокійливо.

Музика. Тиха чи ні - настільки, щоб звучала ненав'язливо. І щоб не пробивались шуми. Мінор. Тільки мінор - мажор не заспокоює. Сум ближчий до спокою, ніж веселощі. Сум - не печаль і не туга. Легке, чисте почуття. Він не навалюється, не пригнічує - просто огортає. Помагає, а не заважає. Не боротись, а віддатись. Контраст. Тихий сум проти буденної метушні. Гарне майже завжди сумне.

Чистота. В почуттях. І в музиці. Інструмент. Звук затихає. Тиша - відсутність звуку. Холод - чи прохолода? Біль. Сльози.

А все разом - прагнення. Наближення до ірреальності, до мрії. Придуманий світ. Тиха радість. Щастя.



Але - де кінчається реальність?..

Comments

[Unrecognized]

В текст не стало...

Мрії не збуваються - вони не чинять самогубства. Це їм чуже. Але часом вони вмирають.

І тиша. Тиша - це не обов'язково відсутність звуку. Це просто відсутність шуму.

[Klod]

Я зараз перечитую Костя Москальця "Келія чайної троянди" - твій пост дивно та чудово перекликається із Москальцевими роздумами про світло та темряву...і про музику.



Певно, буду постити скоро уривки.

[Unrecognized]

Дякую... не так часто доводиться читати/слухати щось подібне на свою адресу.