No pain, no gain.
Сниться справді щось фантастичне. Таке навіть уявити тяжко, не те що зрозуміти. Згадується чиєсь: "Що мені снилося, про те лиш я знаю". І просинатись таки не хочеться... з різних причин.

Таке от... романтико-нереальне...



І анімешників розвелось... вже на людей, від того далеких, виходять. Враження складається, що половина людей просто не каже (можливо, собі) про сеє захоплення... між іншим, а як назвати його? Анімешництво - нехороше... "анімізм" все крутиться - тільки це інше зовсім...

Добре, то так. Але я, певно, знов (досі?) чогось не розумію.