[Unrecognized]

Щось зі мною діється.

Написав ото вчора казку, посидів ще скількись і чесно пішов спати. Повалявся кілька годни, зрозумів, що пшик з того вийшов, піднявся, взяв книжку, зварив кави... Між іншим, маю тепер у списку хороших і майже що улюблених "Сто лет одиночеста" Маркеса.

Зранку сів і менш як за півгодини написав без зусиль кусок коду, який варто було ще ой-ой коли написати, а зараз він так - вправа лиш. Перед тим ще було не всидів, вийшов, пробігся (сам здивувався), так ще покрутився... Потім ще пробував спати - з тим самим результатом. Ненормальна доба. Питання - в який бік?

Питання: де межа між самоаналізом і самокопанням?

@настроение: гм...

Comments

[Seteh]

Коли цей процес почне тебе дойобувати - це вже самокопання.

[Unrecognized]

Може бути, взагалі-то.