No pain, no gain.
Невизначеність закінчилась - на певний час. Невесело, хоча й спокійно. Взагалі, невизначеності урізноманітнюють.
Добирався ото вчора до Чорткова. Повний хентай, ще гірше, ніж вишні рвати. Почалось з того, що, як виявилось, мій студентський уже недійсний (признаюсь, не зрозумів - на ньому чітко сказано: дійсний до 1 вересня 2006 р.), і на поїзд мені фінансів явно не вистачить, бо є тільки плацкарта і дорожче. Мда. Пішов дивитись на розклад електричок - маю: кілька хвилин тому одна пішла, наступна через три години. Робити нічого, чекаю. Дочекався. Врешті приблизно півдороги сидів на сумці, неперіодично піднімаючись. З Тернополя їхав страшенно переповненим автобусом, по суті, напіввисів на якомусь кріслі спиною, підлоги трошки торкався одною ногою.
Смішно.
Вчора при мені кілька слів було сказано (наскільки розумію, без жодного лихого наміру), почувши які, відчув себе чимось таким... на зразок ментального еквіваленту каноїста. Задумався, наскільки адекватно сприймаю реальність.
Десь до п'ятниці маю відносний спокій, там буде видно.
Добирався ото вчора до Чорткова. Повний хентай, ще гірше, ніж вишні рвати. Почалось з того, що, як виявилось, мій студентський уже недійсний (признаюсь, не зрозумів - на ньому чітко сказано: дійсний до 1 вересня 2006 р.), і на поїзд мені фінансів явно не вистачить, бо є тільки плацкарта і дорожче. Мда. Пішов дивитись на розклад електричок - маю: кілька хвилин тому одна пішла, наступна через три години. Робити нічого, чекаю. Дочекався. Врешті приблизно півдороги сидів на сумці, неперіодично піднімаючись. З Тернополя їхав страшенно переповненим автобусом, по суті, напіввисів на якомусь кріслі спиною, підлоги трошки торкався одною ногою.
Смішно.
Вчора при мені кілька слів було сказано (наскільки розумію, без жодного лихого наміру), почувши які, відчув себе чимось таким... на зразок ментального еквіваленту каноїста. Задумався, наскільки адекватно сприймаю реальність.
Десь до п'ятниці маю відносний спокій, там буде видно.