No pain, no gain.
22.06.2006, 21.50
Завдяки чому мова стає інтернаціональною? Виключно завдяки агресивності її носіїв в сучасності/минулому.
Хочу в інтернет. Нема грошей.
23.55
Сидів, дивився футбол. З єдиної причини - Японія-Бразилія.А взагалі - який сенс півтори години дивитись, як двадцять двоє... як їх назвати? - ганяються за м'ячем, тільки що впорядковано, і ще один просто так між них лавірує, але до м'яча - боронь боже! так, наглядає. От який сенс, га?
Але все одно, певно, завтра дивитимусь Україна-Туніс. А може, й не дивитимусь. Скоріше навіть ні. не люблю футбол, хоч пару слів при нагоді і можу зв'язати. Ну його.
Ні, ну бігати вони бігають. Але чого їм за то ще гроші платять?!
Все просто - "хліба і видовищ!" Тільки не просять тепер хліба і видовищ ціла індустрія поставлена.
Страшно.
В кімнаті починається щовечірній кіпіш... гаплик. Знов
01.40, цебто вже 23-є, п'ятниця. Але назва, в принципі, застосовна до дня, а не доби і, тим більше, оцього муракамівського часу.
Сидів, слухав музику з мобілки. Схотілось. Комусь наче казав вже, що з Enigma мені найбільше подобається "MCMXC A.D. Limited Edition". Як альбом, як цілість. Якийсь один трек - то навіть і не виберу, а альбом - знаю.
А іще мені треба буде як-небудь вдумливо переслухати Space. В навушниках. І позапам'ятовувати нарешті назви треків, бо вже зло бере.
На щось би нове розжитись, тільки на що? З моїм везінням не вгадаєш.
Все думаю: кидати мені звичку засиджуватись допізна чи ні? Все-таки ніч - єдиний час в гуртожитку, коли регулярно можу побути умовно сам. Так що навряд. Я занадто люблю ніч.
А за що? Тільки за надання самотності? Наче ні. Тільки от тяжко мені ще хоч одну причину н а з в а т и...
В кухні от сиджу. Напіввимушено, бо деінде візьми знайди хоч умовну тишу і спокій. Напівдобровільно, бо можу кинути і йти спати. Але жаль.
Все згадую той кліп.
І хочу завтра (сьогодні?) йти в інтернет. Так і зроблю, як гроші матиму.
Знову - хай не щастя, не мрія, просто виконання сильного бажання - впирається в гроші. В один із товарів всього-навсього, причому товар суто умовний, "який виражає вартість інших товарів". Чистої води фікція. Яка ще й в крові у суспільства... взагалі, є якийсь сенс пробувати його міняти?
Хотілось би знати. Знати, що - є. А так - лишається так думати.
А що є саме поняття людини, як не фікція в більшості випадків? Хіба що просто назва для подібних візуально об'єктів.
Задумався: в який час краще було б жити? В середньовіччя мене вже за одне це спалили б. Берем давніше: щось Стародавнє - Греція, чи Єгипет, чи Рим, чи Китай, чи... ні. Мене вже розбалувала техніка і зручності початку ХХІ ст.
А десь пізніше? Років на сто (двісті, триста, ...)? Не знаю. Взагалі не уявляю, що тоді може бути.
Та й так щодня маєм те, що вчора було майбутнім.З цього погляду "завтра" не настане ніколи - переходить на наступний день. І "вчора" ніколи не наступить... це взагалі абсолютно абстрактне психологічне (психічне?) поняття.
Хочу спати. Сильно хочу спати.
То зараз і піду.
Завдяки чому мова стає інтернаціональною? Виключно завдяки агресивності її носіїв в сучасності/минулому.
Хочу в інтернет. Нема грошей.
23.55
Сидів, дивився футбол. З єдиної причини - Японія-Бразилія.А взагалі - який сенс півтори години дивитись, як двадцять двоє... як їх назвати? - ганяються за м'ячем, тільки що впорядковано, і ще один просто так між них лавірує, але до м'яча - боронь боже! так, наглядає. От який сенс, га?
Але все одно, певно, завтра дивитимусь Україна-Туніс. А може, й не дивитимусь. Скоріше навіть ні. не люблю футбол, хоч пару слів при нагоді і можу зв'язати. Ну його.
Ні, ну бігати вони бігають. Але чого їм за то ще гроші платять?!
Все просто - "хліба і видовищ!" Тільки не просять тепер хліба і видовищ ціла індустрія поставлена.
Страшно.
В кімнаті починається щовечірній кіпіш... гаплик. Знов
01.40, цебто вже 23-є, п'ятниця. Але назва, в принципі, застосовна до дня, а не доби і, тим більше, оцього муракамівського часу.
Сидів, слухав музику з мобілки. Схотілось. Комусь наче казав вже, що з Enigma мені найбільше подобається "MCMXC A.D. Limited Edition". Як альбом, як цілість. Якийсь один трек - то навіть і не виберу, а альбом - знаю.
А іще мені треба буде як-небудь вдумливо переслухати Space. В навушниках. І позапам'ятовувати нарешті назви треків, бо вже зло бере.
На щось би нове розжитись, тільки на що? З моїм везінням не вгадаєш.
Все думаю: кидати мені звичку засиджуватись допізна чи ні? Все-таки ніч - єдиний час в гуртожитку, коли регулярно можу побути умовно сам. Так що навряд. Я занадто люблю ніч.
А за що? Тільки за надання самотності? Наче ні. Тільки от тяжко мені ще хоч одну причину н а з в а т и...
В кухні от сиджу. Напіввимушено, бо деінде візьми знайди хоч умовну тишу і спокій. Напівдобровільно, бо можу кинути і йти спати. Але жаль.
Все згадую той кліп.
І хочу завтра (сьогодні?) йти в інтернет. Так і зроблю, як гроші матиму.
Знову - хай не щастя, не мрія, просто виконання сильного бажання - впирається в гроші. В один із товарів всього-навсього, причому товар суто умовний, "який виражає вартість інших товарів". Чистої води фікція. Яка ще й в крові у суспільства... взагалі, є якийсь сенс пробувати його міняти?
Хотілось би знати. Знати, що - є. А так - лишається так думати.
А що є саме поняття людини, як не фікція в більшості випадків? Хіба що просто назва для подібних візуально об'єктів.
Задумався: в який час краще було б жити? В середньовіччя мене вже за одне це спалили б. Берем давніше: щось Стародавнє - Греція, чи Єгипет, чи Рим, чи Китай, чи... ні. Мене вже розбалувала техніка і зручності початку ХХІ ст.
А десь пізніше? Років на сто (двісті, триста, ...)? Не знаю. Взагалі не уявляю, що тоді може бути.
Та й так щодня маєм те, що вчора було майбутнім.З цього погляду "завтра" не настане ніколи - переходить на наступний день. І "вчора" ніколи не наступить
... це взагалі абсолютно абстрактне психологічне (психічне?) поняття.Хочу спати. Сильно хочу спати.
То зараз і піду.