[Unrecognized]

Порожньо.

В житті порожньо.

Нема людей, які можуть зробити з цим щось. Через те й сиджу в інтернеті - і взагалі, і прямо зараз.

Я не вмію спілкуватись з людьми. Не знаю, з яких причин... та й на лиха? Все одно наперед ясно - знайомі мене не розуміють. Плюс я говорити не вмію.

Певно, через те й відчуваю потребу в розмовах віртуальних - хоч в неті, хоч по телефону... О, правда - про телефонні розмови.

Часом відчувається така потреба - побалакати з кимось саме по телефону, через пластикову трубку. Відчуття - говориш не з людиною, якою вона є, а з тою, яку уявляєш, яка знайома тобі, образ якої маєш в голові. А може, навіть не з людиною розмовляєш, а з чимось справді віртуальним, неіснуючим - просто голос, трохи (або не трохи) знебарвлений якісно-фазовими перетвореннями. Людський наче - і не людський, машинний... неіснуючий, щось створене кимось колись для чогось...

І не раз пронизувало - а з ким я розмовляю? З людиною? Чи з хитро продуманим записом її голосу? І не раз не перевіриш ніяк, крім того ж таки телефону...



Інтернет. Подібне явище, але... чіткіше, сильніше. І важче - для розуміння. Коли доходить, що всі, з ким спілкуєшся - не люди. Записи в базах даних. Люди ними лиш керують - на свій розсуд. Керуючись - не знаю, чим. Хотілось би думати, що совістю...

@музыка: Кино - В наших глазах

@настроение: енна ніч в неті... і явно не остання...

Comments

[Гость]

Вже навчився?

Кто-то из форума НК

[Unrecognized]

Навчився чого?