No pain, no gain.
И снова приходит ночь,
Я пьян, но я слышу дождь,
Дождь для нас...
От тільки не п'яний я, і дощ не падає - лиш туман стоїть... Але давай домовимось, що - дощ, злива навіть; і люди вже поховались у ліжка; і я сам. Не знаю, чи йде дощ там - тож дозволь поділитись настроєм...
За вікном темно, і чути лиш шурхіт крапель по асфальту - Місто завмерло. День - і воно оживе, "но ночь сильней, ее власть велика". І я. Не сплю - один з небагатьох. Люди або самі вибирають ніч, або вони змушені її перечікувати - цим я не заздрю. Ніч - час для тих, кого нечасто зустрінеш, для тих, кого не приймає День.
Бо день - не їх час. День - для тих, хто не може без юрми собі подібних, тих, хто не може контролювати себе до кінця і боїться себе... Ніч - для інших. Для тих, хто живе власним життям, а не життям натовпу...
"А тем, кто ложится спать - спокойного сна. Спокойная ночь." Наш час настав. Ваш - закінчився.
І дощ. не знаю, за що я його так люблю. Може, за те, що дощ ненавидить більшість? Може, за те, що він розганяє людей геть? Може, просто так люблю, безпричинно?
Не знаю. А дощ все падає, тихо шумить па даху, по землі, по підвіконню... Я хочу передати все, що є на душі - і не можу. Слів мало, щоб описати почуття людини, слова надто бідні...
І я все хочу сказати Тобі щось... щось хороше, приємне... Але Тебе все нема поряд, і не знаю, що маю сказати - прозвучить не так, зовсім не так, як відчувається, і все боюсь Тебе образити... Пробач - я змушений мовчати.
"В молчании - слово, А свет - лишь во тьме..."
У проханні вибачити теж є своя частка егоїзму.
А де її нема?
Пробач. Дощ шумить, і приходять не зовсім ті слова... я ніколи не вмів знаходити підходящі...
Дождь для нас...
Я назвав би Тебе дощем - алегорично, звичайно... Дощ, і ніч, і мрійник...
"И снова приходит ночь..."
Людина Самотності - Людина Ночі - Людина Дощу - ?
Як жаль, що ночі зараз такі короткі...
Використано цитати з Цоя і Ле Гуїн.
Mindmade by Unrecognized 31.05(1.06).2006
Я пьян, но я слышу дождь,
Дождь для нас...
От тільки не п'яний я, і дощ не падає - лиш туман стоїть... Але давай домовимось, що - дощ, злива навіть; і люди вже поховались у ліжка; і я сам. Не знаю, чи йде дощ там - тож дозволь поділитись настроєм...
За вікном темно, і чути лиш шурхіт крапель по асфальту - Місто завмерло. День - і воно оживе, "но ночь сильней, ее власть велика". І я. Не сплю - один з небагатьох. Люди або самі вибирають ніч, або вони змушені її перечікувати - цим я не заздрю. Ніч - час для тих, кого нечасто зустрінеш, для тих, кого не приймає День.
Бо день - не їх час. День - для тих, хто не може без юрми собі подібних, тих, хто не може контролювати себе до кінця і боїться себе... Ніч - для інших. Для тих, хто живе власним життям, а не життям натовпу...
"А тем, кто ложится спать - спокойного сна. Спокойная ночь." Наш час настав. Ваш - закінчився.
І дощ. не знаю, за що я його так люблю. Може, за те, що дощ ненавидить більшість? Може, за те, що він розганяє людей геть? Може, просто так люблю, безпричинно?
Не знаю. А дощ все падає, тихо шумить па даху, по землі, по підвіконню... Я хочу передати все, що є на душі - і не можу. Слів мало, щоб описати почуття людини, слова надто бідні...
І я все хочу сказати Тобі щось... щось хороше, приємне... Але Тебе все нема поряд, і не знаю, що маю сказати - прозвучить не так, зовсім не так, як відчувається, і все боюсь Тебе образити... Пробач - я змушений мовчати.
"В молчании - слово, А свет - лишь во тьме..."
У проханні вибачити теж є своя частка егоїзму.
А де її нема?
Пробач. Дощ шумить, і приходять не зовсім ті слова... я ніколи не вмів знаходити підходящі...
Дождь для нас...
Я назвав би Тебе дощем - алегорично, звичайно... Дощ, і ніч, і мрійник...
"И снова приходит ночь..."
Людина Самотності - Людина Ночі - Людина Дощу - ?
Як жаль, що ночі зараз такі короткі...
Використано цитати з Цоя і Ле Гуїн.
Mindmade by Unrecognized 31.05(1.06).2006