Unrecognized їхав до Львова. Вставати довелось о пів на п'яту ранку -до Луцька, хоч це й кругом, він хотів їхати з олімпійцями - давно не бачив свого колишнього вчителя інформатики, та й до Львова раніше було б краще добратись. Очікувалось, що від школи буде транспорт. Виявилось, що так і буде - в Любомлі. Ну та нічого, - думав Unrecognized, - це ж якихось тридцять км.
Unrecognized купив квиток. Він знову не виспався, тож чекав автобуса з нетерпінням - яке-не-яке, а все ж сидіння... Автобус нарешті підійшов - з невеликим запізненням. Але спати, як не дивно, розхотілось, тож наш "герой" (?) змусив працювати голову, згадав щось із давнішого і почав (йому так здавалось) балачку з дівчатами-олімпійками. Слово за слово - скільки там до того Любомля...
В Любомлі довелось чекати пересадки. Після теплого автобуса холод станції... Робити нічого, розмова вже давно повисла, чекати невідомо скільки... Unrecognized механічно - ховав від морозу - опустив руки в кишені. Намацав якийсь папірчик - виявилось, квиток до Любомля. Ворухнулась думка: "Оця от мала холерина дає мені право на проїзд енної кількості кілометрів, в даному разі від Ш до Л. Що це є? Всього-навсього клапоть паперу, який нерівномірно відбиває світло. Знущаються. Іронія в тому, що за цей шмат паперу я мав віддати інший, принципово не відмінний - все та ж нерівномірність у відбиванні світла. Щоправда, той був значно приємніший на вигляд... а тут якісь чорні лінії і значки на білому фоні, тільки і всього... Той хоч кольоровий був... чекай, я ж іще за цю нікчемну паперину, крім усього іншого, ще й металеве кружальце віддав, оброблене - ясно, що воно більшого варте, ніж оце-от..." - іронічно міркував Unrecognized, не помічаючи, що думає вголос, що люди здивовано оглядаються і хитають головами...
"Що я там казав про значки? В них же якийсь зміст зашифрований... відомий тим, хто систему кодування вивчав. Очевидно, що ніякого іншого навантаження темні ділянки на білому фоні паперу не несуть. Ні, ви подумайте, як люди знущаються з фізики! Розміщувати певним чином контрастні ділянки тільки для того, щоб передати комусь інформацію, в основному абсолютно непотрібну, якогось запобіжно-технічного змісту!.. Причому для отримання інфи потрібно знати код - а системи кодування, мені пригадується, дуже різні... і залежать, як не дивно, від географії - абсурд? А скільки всякої техніки створено для нанесення на поверхні субстанцій, які просто по-іншому відбивають світло..."
Unrecognized'а смикнули за рукав. Підійшов любомльський мікроавтобус. Пасажири на станції позбулись ненормального. Думки про папір довелось відкласти на неозначений час.