Навіть не надійтесь - не відірвусь. Не впаду. Чхала я на ваші бажання, якщо навіть для появи їх потрібна моя смерть. Ні, не чхала. Не так. Знати не хочу.
Для появи - смерть... страшно подумати, що треба для їх здійснення. Ні. не впаду. Не для того. Дивіться на мене, мрійте, радійте, задумуйтесь - як завгодно. Бо таки дійсно. Мене ж не почуєте.
А я б хотіла... ні, не впасти для когось з вас. Хотіла б, щоб ви навчились бажати, тобто хотіти, того, що вам потрібне. А не чогось нездійсненного, для того маєте мрії. І не матеріального, воно вам само до рук липне. Відмитись не можете.
[тут мене зрадила ручка]
Це під кінець червня в Чорткові стався імпровізований літературний вечір. Поезії. Хтось десь згадав падаючу зірку. А мені десь не сподобався настрій вірша. І.
Само по собі цінності не становить. Згадається трошки пізніше. Написано ез із.