Вечір. Парапет.
Данина ввічливості, що називається.
Хм. Скількись в тому правди є. Але. Де там ввічливість? Хоч би й була, то за невідь-скільки років, скільки вживається, вся кінчилась. Як і є ще, то для окремих людей, не більше.
І взагалі. Як вже невідь-скільки кажу, нема сенсу у формах ввічливості. У привітаннях-прощаннях зокрема. Там, де він є, він іншими словами. Які буквально ніякого стосунку до тамтої дії не мають.
Хм номер два. Це я за весь день таки не переконався до кінця, що не люблю великих компаній. Якоюсь мірою винна сьогоднішня компанія =). Ну так от, пішов ще ввечері переконуватись. Ну і. Що шукав - знайшов, ще в перші десять хвилин, це гарно, логічно й правильно. Тільки для чого було сидіти там всі сорок?

Мораль.
Мораль ігноруєм. Щось важить тільки та мораль, яку схвалюєш.



А день гарний, так. Виною тої ж таки компанії =)