Концепт казочки: хто-небудь має дві (три?) однакові шапки різних кольорів і безсистемно їх міняє, а на запитання, чому так, відповідає - посилаю сигнали в космос двійковим кодом. Жартики, суто для розваги. А в кінці хтось там на орбіті абощо розшифровує прийняту депешу, і це виявляється щось важливе. Хоть би навіть і заяложене "не знищувати планету". Але зовсім неправильне. Бо справжній їх зв'язківець забув про перехід на літній час, чи ще на якій-небудь банальщині заплутався.
Таке ось безглуздя, в дусі не пам'ятаю чийого старого оповідання про космонавтів на Марсі, котрі зустріли, як не дивно, марсіан - всяких різних, від уеллсівських до актуальних на момент написання, - матеріалізованих на планету колективною уявою читачів всякого палп-фікшену. Або Другої експедиції з Марсіанських Хронік.