Хочу засісти чай пити. Надовго. Десь так на півдня. Із розуміючим співрозмовником - який би і мене розговорив. З десятком заварок (можна більше, і так навіть краще). З відром води, щоб вистачило. З музикою "Бітлз" - тихенько, але чітко. І щоб не заважав ніхто...
А навіяв все це шипшиновий кущ. Отак воно буває.
Між іншим, на бітлів і без того підсів. Другий день слухаю... і додому вернусь - запущу. "Hey Jude".