В кожній дружбі є щось від платонічного кохання. Часом багато... навіть дуже. Часом цим пояснюються вчинки.
(навіяно діалогом в ICQ) Тяжко розумно відповісти на твердження, з яким погоджуєшся (відчув на собі).
Часом цитати згадуються недоречно (недоречні).
Цікаво, що вони завжди згадуються самі по собі.
Є доволі цікаве пояснення тому, що мене часом просто-таки тягне на, вибачте на слові, збіговиська - добре, що нечасто. Щоб подивитись на людей збоку. Легко й вигідно.
Це вже явно звичка - шукати в текстах неграмотності/невідповідності/курйози...
"Надмір знань уражає волю до дії". Лем, "Радники короля Гідропса".
Задумує.