Понесло нас із сусідом 25-го на веслувальну базу (то в Шацьку було), схотілось катастрофічно побовтатись трохи. Ну й прийшли. Там якийсь народ сидить, малолітній, і байдарки лежать. Тренера побачили, відмітились, пішли на воду. "Прома" наша (марка байдарки; вона в нас одна на даний час людська в сенсі нова (порівняно), решта - так) мені не дісталась, то взяв щось таке, привозне, певно. Бо в нас того човна наче не водилось. А яка різниця, як тільки розім'ятись хотілось? Що мені, гризтись за тую "прому"? Пішов ото в тій... А вона як почала рулити трохи чи не по всьому озеру, причому хитро так - вліво її несе, наприклад, ну й руль в правий борт. Її ще кілька секунд несе вліво, потім починає досить різко тягти вправо. Симетрична ситуація. Ох, як вона не хотіла прямо йти...
То все добре. Вилізаєм на берег. І видає нам тренер задачу: а) сьогодні (25-го) піти в центр, приліпити кілька плакатів; б) завтра прийти десь годині в десятій на базу, а там видно буде - якесь занятіє придумають.
26-е. Приходим туди. Народ уже з'їхався, народу до лиха, бо змагання великі - меморіал Г.Зуб. І весь народ... кхх - 91-й р.н. і молодші. Себто нам участь не світить ну ніяким способом (розвідали, що то за ветеранські заїзди - і там пшик: сюди молоді) І посадили нас в човен (о, якби спортивний, або катер...), і дали установку: крейсувати біля фінішу, виловлювати, якщо хтось перевернеться. І було так.
Ми щиро шкодували, що не взяли якусь забавку. Бо так ніхто біля фінішу і не вивернувся. Пару годин посиділи там та й злиняли.
Змагання два дні проводились - 26-27-го, але 27-го без того зайнятий був, то навіть і не знаю ніц.