2.07.2006, 23.07
Нерви.
В суботу подивився першу серію Lain. Більше вдень не витримав. Це треба дивитись вночі і в тиші... і скачати субтитри. Недаремно мені рекомендували... До страшного психоделічна річ! Особливо озвучка...що цікаво, русифікація хоч і не професійна, але зроблена в тон! Не чекав. Але все одно жаль, що тільки одна доріжка.
"Озвучка", якща можна так сказати, і на вокзалі психоделічна, де я зараз і сиджу. Тільки тут вона сприймається, як правило, як нормальне явище... а часом все-таки відчуєш, що ненормальне. Вибивається вокзальний звук ночі зі звичайного життя. Сидів би й слухав, тільки спати хочу, а не можна - поїзд просплю.
Це мене так в дорозі тягне писати? Але питання риторичне, знати не хочу. Нецікаво зробиться.
На всякий випадок взяв собі Кавабата і ще щось Конан Дойла вкинули. Японська література... мало її в мене, більше хочеться. І ще хочеться почитати класичну фантастику ХХ ст. - Хайнлайна, Саймака, Каттнера, Гаррісона, Желязни (що не читав), Бредбері, Рассела, може, Стругацьких, Ділені, трохи Азімова, Брауна, може, Бліша, Кларка, Фармера, може, навіть Діка, щось МакДональда (сподобалось мені "Вино грез"), само собою, Ле Гуїн, Буличова, Сапковського, Колупаєва, Савченка щось нечитане, звісно... щось більше не згадується ніхто. Але то не біда, і так список он який - тільки чорта лисого я то все добуду. А жаль.
Але то взагалі, а прямо зараз я би Lain подивився. І чого вічно хочеться того, чого нема [в даний момент], а пропоноване - реклама?
Реклама. Закономірний продукт суспільства, побудованого на обміні. Мутаційна форма... не знаю чого, але явно мутаційна. Егоїзм - аж до корпоративного і до шовінізму. Орієнтована на ВСЛ, яким чхати на її суть.
Мда... якщо людині дано зрозуміти проблему, то людина вище цеї проблеми. Думка не зовсім моя, частково в Савченка запозичена - моє формулювання.
Хтось, здається, казав уже, що я занадто високої думки про себе. А що мені робити?