Що не чекав побачити, так це порожню маршрутку в центрі Львова.
Але то таке, хвилинне.
Вчора ходив по місту у своїх справах, цебто по квиток до Києва. Як на замовлення - дощ.
Беремо дощ. Беремо Місто. Маємо вимощені парасольками тротуари, де-не-де поодинокі понурені голови. І одна, яка цього всього чекала. Одна радісна. Може, більше, але одна була точно.
Не знаю, за що люблю дощ. І не знаю, чого мені так подобається під ним мокнути. І навряд чи коли-небудь знатиму.
Ну й що?
Думав, що хоч день сам побуду. Де в чорта. Прийшли й найшли. Якби ще їм мене треба було - так ні, комп'ютер з нашої кімнати.
Вір після цього в людей. Навіть на вихідних спокою не дадуть.
Їду сьогодні в Київ, на людей подивитись... ну, й вони на мене трошки, але я на них більше. Бюджет обмежений, жаль. Зранку постараюсь однокласників своїх побачити, вже передзвонив, наче домовились... завтра остаточно вирішиться.
Боюсь, сьогодні день буде багатий на події. Однокласника суто випадково на вулиці зустрів, з яким в різних вузах вчимось. Сусід сьогодні словоперлу видав... я не чекав, він мене ошелешив прямо.
Ненадовго нарешті лишусь сам.
В основному все. Загляну завтра, щось писатиму серйозніше. Зараз просто часу нема.
Первое впечатление, естественно, - абсурд. Но - только первое. По окончании просмотра (всего-то три часа) понимаешь, что все связано, действие развивалось так, как должно было... Как сновидение наоборот: пока спишь, все последовательно, а проснешься - белиберда.
"Город, в котором никогда ничего не происходит"... И туда врывается - иначе не скажешь - нечто яркое, необычное, совершенно непонятное - эта чокнутая, по меркам жителей города, Харуко со своей гитарой и подозрительным мотороллером. Уже это заставляет задуматься...
Странновато, не так ли? Пародия - а наводит на размышления. На что пародия? Да на что угодно - на драму, на меха, на хентай, на американцев (или мне показалось?), даже на аниме вообще. Но задуматься, тем не менее, заставляет. Меня заставило вспомнить о французском театре абсурда.
Да, абсурд... Точнее, абсурдность. Она везде - в действиях персонажей. В намеке на сюжет (потому что сюжетом это назвать очень трудно). В самих персонажах. В городе. Но именно она и отвечает за создание у зрителя целостного впечатления...
В общем, шедевром Furi Kuri не назовешь. Но Gainax умудрились из всего этого бреда создать достойную, очень неплохую вещь, которую посмотреть однозначно стоит.
Кстати, вы не знаете, что такое furi kuri?
Графика
Странновата, но симпатичная. Местами немного неприятна взгляду любителей кавая. Но проработанная. Кстати, тоже пародийная. Больше всего меня удивило, что дизайном персонажей занимался Садамото - да, тот самый, создатель манги "Евангелиона".
Озвучка
На мой взгляд, немного негармонична. Практически непрекращающаяся гитарная музыка в фоне, резковатые голоса персонажей - все это, хоть и не сильно, давит на слух.
Не знаю, как вы, но я встречал лишь две оценки "Евангелиона" - либо "отстой" (абсолютное меньшинство), либо "Шедевр!" - да, с большой буквы. Когда-то довелось прочитать, что сериал этот - не для людей со слабой психикой... заинтересовался. И посмотрел в свое время, и понял, чем он труден для восприятия.
Тем, что он - о людях. О людях, судьба которых полна жизненными испытаниями, хоть и необычными. О людях, которым пришлось решать судьбу остальных - без ихнего на то желания. Которые напрямую столкнулись с вещами выше их понимания. И которым чуждо общество, в каком им приходится жить.
Ангелы... Неизвестно, ни кто они, ни откуда приходят, но они, честно говоря, вызывают сочувствие в своих безуспешных попытках добраться до Адама...
И несут смерть людям. Потому что люди защищаются - это же закономерно для человека, защищаться от неизвестности, не пускать ее в свою жизнь, в которой все тихо, спокойно и привычно...
Но ради чего-то же появляются ангелы, и ведь не ради уничтожения человечества, которое - лишь помеха на пути к цели... Кто сможет понять иное?
Люди "Евангелиона" - покалеченные жизнью. Это вызывает сочувствие. Потому что многие из них хорошие. Просто, по-человечески хорошие.
Но почему они бросают вызов неизвестности? Опять же лишь потому, что они люди. Потому что не может человек смотреть спокойно, как рушится вся привычная жизнь.
Борется.
А она все равно рушится...
Собственно описание
2015 год. Появляются странные существа, названные Ангелами, которым безразлично почти любое оружие. И лишь загадочные боевые машины, на вид роботы - Евангелионы способны их остановить. Но они требуют пилотов для управления. Но ими могут быть лишь четырнадцатилетние дети. По странному совпадению, чуть больше четырнадцати лет назад случился так называемый Второй удар - ужасающей силы взрыв в Антарктике. С ним связывают появление Ангелов...
"Похоже, в пилоты берут только ненормальных" - говорит один из персонажей сериала. Говорит не без оснований.
Загадочный "Специальный институт NERV", под командованием которого находятся Евангелионы и пилоты.
Взаимоотношения людей - во что они выльются?
О персонажах
После первого просмотра одним из самых сильных впечатлений было - там же нет ни одного положительного персонажа! Нейтральные есть, фоновые есть, отрицательных полно - а положительных нет!
Стереотип - "должен быть герой" - поломался. Напрочь. И ведь есть в сериале хорошие люди, есть... Но - виною ли обстоятельств, своего ли поведения - перестают они быть таковыми в полусумасшедшей борьбе за выживание...
Главный герой ищет себя. Все время ищет. И хоть много раз намекают ему, даже прямо говорят, что делать - так и не находит.
А в конце остаются два законченных эгоиста...
Постскриптум
Если вы уже посмотрели "Евангелион" - вы поймете.
Если еще нет - подумайте, стоит ли ломать свою жизнь.
Задумуюсь останнім часом все частіше про те, що сновидіння - можливо, альтернативна форма реальності. Форма, утворена пропусканням сприйнятого не через свідомість, але крізь підсвідомість, якби... переосмисленням не активною складовою інтелекту...
Через те й комбінації дивні. Мені от останнім часом майже щоночі сюжетні сни сняться, і сюжет, навіть по осмисленні, є...
Якби ще їх запам'ятовувати в деталях...
Уявіть: сниться вам щось, чого реально не було, але правдоподібне; з участю знайомих вам людей; з подіями і об'єктами, які реально існували - але в нових, небачених комбінаціях... Що це? Просто гра неконтрольованої уяви?
Навряд, по-моєму.Це те, чого вам хочеться, щось таке, що з існуючої (не зважайте, я фантастики начитався у свій час) реальності випадає, неможливе в ній. Щось на зразок магії. Таке, що своїм існуванням щось зламало б в існуючій так званій об'єктивній реальності.
А може, через це сни й не переходять в реальність?
Знаєте, коли я бачу сон, я справді наче живу. Кажуть, іноді спиш - і розумієш, що спиш. Зі мною не буває. Якщо сниться щось, то розумію, що снилось... тільки коли прокидаюсь і хочу додивитись сон...
А часто таке буває. Жаль...
Скільки ж снів обірваних було...
Мені часом хочеться заснути надовго-надовго, і щоб мене ніхто не рухав... і пожити життям сновидінь, сновидця...
Є в цьому свої плюси... перший - я під дощ трапив, чого давно підсвідомо хотілось. Промок так класно... Як думаєте, багато ваших знайомих знайдуть задоволення у тому, щоб промокнути, коли можна не промокнути?
Сиджу от в інтернеті, в боргах по вуха... що зберу, то все й віддам, але хоч винним не лишусь. В суботу в Київ їду, на людей подивлюсь, вони на мене (мені хочеться так думати ). А зараз стукаю оце от - без жодного поняття, нащо.
Для того ж, для чого і все попереднє було настукане. Стукаю, значить, воно того варте... хоч би з моєї точки зору.
Ні, ну не знаю я, що люди в мені знаходять... Наглий, самовпевнений тип, якому тільки дай кудись носа впхати і кілька слів вставити таким-от менторським тоном... без прохання і запрошення...
І що мені з собою робити, щоб відповідати тому, що про мене думають?.. Щоб міг сам так думати і не дурити себе?..
Мені комплімент зробили (навіть два, майже однакових, причому різні люди), а в мене настрій зіпсувався... Це навіть не комедія...
Вчора знов мене вигнали на ніч, кімнату їм на двох треба, розумієш... Хоч не мене одного Мусив дивитись тупенну америкенську комедію. Задовбали вони вже...
Знов дві аніми паралельно качаю від нічого робити... між іншим, це себе виправдовує. Так робити варто - якщо нема альтернативи, звісно.
Лишаюсь без грошей, в боргах, зате з новою анімою.
Правда, борги мають повіддавати. Надіюсь на це.
Дівчина мала сьогодні прийти, анімою я хотів з нею ділитись... щось чи передумала, чи неув'язки в неї... не прийде. Написала, іншим разом якось. Хотілось би так думати...
А все-таки перша напівзнайома дівчина-анімешниця (Натальки не рахую). Аж побачити її хочеться, хто вона є
Курйоз. Такий от.
Знов проблема з тим, як викачане помістити на компакт. Сьогодні лихо в тому, що він тільки один.
Зате качаю те, що давно хотів - крім, само собою, Elfen Lied, ще Shingetsutan Tsukihime. Подивимось.
Якщо подивимось. Бо ж я цю нічку, на лихо, знов не спав - той тупізм дивились, ще в процесі перегляду казус був десь так на півгодинки... закінчилось воно після першої. В шостій мені йти геть. Ніч в чужій кімнаті. Розбудити нема кому. Все було б ще нічого, якби в нашій комп'ютер включений був - так де. Аніме нема, фільма нема ніякого, тільки порнухи купа (ще мене її качати змусили ), ну її в болото... Мусив забавлянку запускати... так якби ж іще щось нове - де: Heroes of Might and Magic 3.
Як щось іде не так, то це надовго.
До цього ж: в асьці сьогодні із зовсім іншою людиною перестукувався... випадково... через отой свій потяг до мотивації вчинків в основному... Поправка: не зовсім іншою. Вони сестри ))
Цікава людина. Чого не можу сказати про більшість із тих, хто мені в реалі трапляється.
Отже, лишаюсь в боргах, голодний і невиспаний. Чого вам не бажаю, особливо всього нараз.
Один плюс - настрій хороший.
Хоча й не настільки, як міг би бути.
@музыка:
Кино "Печаль"... хоч і не зараз, але все одно.
@настроение:
так і виходить "багато галасу з нічого" ))
Настрій мені вчора спортили тим, що зробили в неділю... З семи потрібних файлів - два умудрилась не записати, причому на різні компакти! Чи з головою в неї непорядок, чи з руками?
А тут іще стерли ті накачки до сьогодні. Везе, як завжди.
Знов мене глюкануло. Думав нічку пересидіти, зранку іти на інтернет. Сидів-сидів, нидів-нидів - в п'ятій спати пішов. На лиха тоді було нічку сидіти?
Подробиці цікавіші. В нас ще дівчина ночувала - вчора познайомились (компанією), на пиво сходили, потім до нас пішли на кіносеанс, який затягнувся... вона ключі від блоку забула... лишилась в нас спати. Мені ще думка стукнула прикольнутись - написати на її ім'я записку, лишити на видноті, самому таки забратись - сюди ж, на Телеком. Записка, само собою, двозначна мала бути...
Полінувався вставати. Даремно.
Снилось після того щось... Коротка характеристика - випадкова підбірка нісенітниць. якщо ширше, то чого там тільки не було... народ із Шацька, якийсь король, спочатку молодий, через короткий час - старий, гриби - боровики і поганки, синюків не було((, суниці (не зовсім стиглі), озеро, пиво в холодильнику, причому новий сорт - "Кармат" (означає - карпатський "Сармат"), якісь іноземці, і я себе за іноземця певний час видавав, причому перед знайомими, причому вийшло))... коротше, вишукана підбірка всякої мури.
Вчора випадок був. Пiшов я в магазин по продукти. I стояв якраз передi мною хлопчина, рокiв одинадцять вiд сили. I так впевнено, нi разу не задумавшись, покупку зробив - явно далеко не вперше.
А мене, падлюки, по горiлку послали... Настрiй тодi так впав...
Прочитав мангу. Обiрвано - надiюсь, що то ще не кiнець. Деякi моменти набагато сильнiшi, нiж в серiалi...