Гуртожиткове =)
пятница, 25 декабря 2009
No pain, no gain.
"Сила в руках дана, щоб викручувати тряпку", копірайт Футарі.
Гуртожиткове =)
Гуртожиткове =)
No pain, no gain.
The more, the better.
пятница, 11 декабря 2009
No pain, no gain.
Не те щоб погано, але загалом так собі.
Хіме в цілому відчутно цікавіше. Але кінець безглуздий.
Отоме - Ерстін жалько (хто б сумнівався?)
Хіме в цілому відчутно цікавіше. Але кінець безглуздий.
Отоме - Ерстін жалько (хто б сумнівався?)
четверг, 10 декабря 2009
No pain, no gain.

среда, 09 декабря 2009
No pain, no gain.
Причому узвичаюється, зараза.
вторник, 08 декабря 2009
No pain, no gain.
Фізичний дискомфорт внаслідок нездатності правильно висловитись.
пятница, 04 декабря 2009
No pain, no gain.
З розряду безлімітних хардів і терабайтних інтернетів: кавовий апарат / кавоварка.
вторник, 01 декабря 2009
No pain, no gain.
Таки борються.
Користуйтесь одноразовими презервативами.
Користуйтесь одноразовими презервативами.
No pain, no gain.
За вікном ніби як борються зі СНІДом. "Воною" і іже, більш ніц крім не знаю. День, чи що.
Граф агітує йти на вибори - задля масовості. Ібо політична і національна свідомість. В ім'я і за ідеали.
(самі припущення)
Зміщуємся в бік аутизму, здається.
Граф агітує йти на вибори - задля масовості. Ібо політична і національна свідомість. В ім'я і за ідеали.
(самі припущення)
Зміщуємся в бік аутизму, здається.
No pain, no gain.
Страх не люблю втрачати людей.
Автоматом виникає риторичне питання: а якого лиха не роблю нічого, щоб їх зберегти?
Автоматом виникає риторичне питання: а якого лиха не роблю нічого, щоб їх зберегти?
суббота, 21 ноября 2009
No pain, no gain.
Як в тому Чорткові все повільно робиться.
Монітор тільки сьогодні вернувся. Місяць
Монітор тільки сьогодні вернувся. Місяць

среда, 18 ноября 2009
No pain, no gain.
- Поручик, вы трус и подлец! Вызываю вас на дуэль - завтра, в полдень!
- Я не приду.
- Почему? Как вы смеете?
- Потому что я трус и подлец.
- Я не приду.
- Почему? Как вы смеете?
- Потому что я трус и подлец.
суббота, 14 ноября 2009
No pain, no gain.
Знов починаю замикатись.
Мало з того доброго. Але минеться. Надіюсь.
На ноуті десята опера. Все поголовно підкреслює. Ріже око.
Але то проблеми Футарі.
Мало з того доброго. Але минеться. Надіюсь.
На ноуті десята опера. Все поголовно підкреслює. Ріже око.
Але то проблеми Футарі.
вторник, 10 ноября 2009
No pain, no gain.
Online 

суббота, 31 октября 2009
No pain, no gain.
Ненавиджу сварки і конфлікти.
Чекаю тепер дзвінка. Щоб підірватись і кинутись. Хоть і майже певен, що не буде. Але.
А з рук все падає.
Чекаю тепер дзвінка. Щоб підірватись і кинутись. Хоть і майже певен, що не буде. Але.
А з рук все падає.
пятница, 30 октября 2009
No pain, no gain.
Паніка через свинячий грип. А може, досі вже й не свинячий. Чутки ходять... хтось десь вмер, в Тернополі на якомусь заводі роблять лікарню, вся область ніби в карантині і ніби навіть закрита... кінець світу. Народ в намордниках - на око процентів п'ять (вчора тільки одну маску зустрів).
Тиждень без монітора.
Тиждень без монітора.
понедельник, 07 сентября 2009
No pain, no gain.
І кожна ж вітрина з манекеном підсвічена.
воскресенье, 06 сентября 2009
No pain, no gain.
Все ще оффлайн.
22 серпня в нас ніби була субота. Вечір. Дзвонить товариш, кличе зайти на годинку-другу. Заходжу. Сидимо годинку, піднімаємось кудись прогулятись. Десята вечора. Доходим до дверей - нагулялись: заклинило замок. Двері броньовані, поставлені з запасом міцності.
В неділю ніхто не працює. В понеділок ніхто не працює, бо. У вівторок зайнялись альпінізмом - спустили Тараса до сусідки на другий поверх (самі на третьому). Зібрані відомості: відкрити можна, і, в принципі, не так вже складно, але нікому - бригада десь в чорта на рогах. Можливо, сьогодні ввечері, можливо, завтра вранці, можливо, нас відкриють. Чекаєм, одне слово. Попросили лишитись, бо їм вдвох в чотирьох стінах не дуже весело. Мої дома знають, де мене носить, - лишаюсь. З легкою осторогою, а чи не набридаю занадто. Співрозмовник-то з мене поганий.
Весь той час під бвлкон приходять "туристи" - мобільний зв'язок ще не відмінили, - вони ж і "служба доставки".
Середа, 26: та сама історія. Вирішую сходити додому, хоч відмітитись.
Четвер, 27: Інні терміново треба в Тернопіль. Зросту вона маленького, Тарасу самому спускати її проблемно. Викликають мене. Спускаєм Інну, відправляєм геть, я лишаюсь "заручником".
У п'ятницю плює він на той замок, спускаємось, і їде й сам в Тернопіль, благо мають де перебути там кілька днів. Вертаються в четвер, спонтанно збирається ще кілька чоловік, всім скопом йдем в торгівлю дверима й замками, яка нас обіцяла відкрити. В чоловіка на обличчі вимальовується легкий переляк, коли він бачить п'ятьох волохатих... через кілька годин замок вибитий, квартира доступна. Простояла замкнена без одного дня два тижні.
Цікавий момент: ініціально мені подзвонили, в принципі, тільки тому, що більше нікого з товариства в місті того дня не було.
За цих два тижні зблизились настільки, що вчора в четвертій ночі вони мене проводжали на поїзд.
Львів. Скучив. Лишаючи справи осторонь - анімка як анімка. Фраза дня: "Та нахуй рентгенснимок, смотрите, какие кавайки!"
22 серпня в нас ніби була субота. Вечір. Дзвонить товариш, кличе зайти на годинку-другу. Заходжу. Сидимо годинку, піднімаємось кудись прогулятись. Десята вечора. Доходим до дверей - нагулялись: заклинило замок. Двері броньовані, поставлені з запасом міцності.
В неділю ніхто не працює. В понеділок ніхто не працює, бо. У вівторок зайнялись альпінізмом - спустили Тараса до сусідки на другий поверх (самі на третьому). Зібрані відомості: відкрити можна, і, в принципі, не так вже складно, але нікому - бригада десь в чорта на рогах. Можливо, сьогодні ввечері, можливо, завтра вранці, можливо, нас відкриють. Чекаєм, одне слово. Попросили лишитись, бо їм вдвох в чотирьох стінах не дуже весело. Мої дома знають, де мене носить, - лишаюсь. З легкою осторогою, а чи не набридаю занадто. Співрозмовник-то з мене поганий.
Весь той час під бвлкон приходять "туристи" - мобільний зв'язок ще не відмінили, - вони ж і "служба доставки".
Середа, 26: та сама історія. Вирішую сходити додому, хоч відмітитись.
Четвер, 27: Інні терміново треба в Тернопіль. Зросту вона маленького, Тарасу самому спускати її проблемно. Викликають мене. Спускаєм Інну, відправляєм геть, я лишаюсь "заручником".
У п'ятницю плює він на той замок, спускаємось, і їде й сам в Тернопіль, благо мають де перебути там кілька днів. Вертаються в четвер, спонтанно збирається ще кілька чоловік, всім скопом йдем в торгівлю дверима й замками, яка нас обіцяла відкрити. В чоловіка на обличчі вимальовується легкий переляк, коли він бачить п'ятьох волохатих... через кілька годин замок вибитий, квартира доступна. Простояла замкнена без одного дня два тижні.
Цікавий момент: ініціально мені подзвонили, в принципі, тільки тому, що більше нікого з товариства в місті того дня не було.
За цих два тижні зблизились настільки, що вчора в четвертій ночі вони мене проводжали на поїзд.
Львів. Скучив. Лишаючи справи осторонь - анімка як анімка. Фраза дня: "Та нахуй рентгенснимок, смотрите, какие кавайки!"
четверг, 27 августа 2009
No pain, no gain.
8036.
воскресенье, 26 июля 2009
No pain, no gain.
Трохи Noir, трохи Леона-кіллера, трохи Робін Гуда, багато блондинок, багато протезів, монополія і збоку бантик.
Мура.
Мура.