четверг, 16 июля 2009
03:37

No pain, no gain.
Стою вдень на тротуарі. Злегка розпатланий. Небритий. Погляд спідлоба, примружений. В лівій руці паяльник.
Іде дівчинка. Років п'ятнадцяти. Метрів чотири не доходячи, скоса на мене поглядає. І починає обходити. Далеко обходити.

@темы: Renyxa, Життєве

URL
воскресенье, 12 июля 2009
11:58

No pain, no gain.
28.06.2009 в 19:44
Пишет  Oscuro azul:

19.06.2009 в 21:22
Пишет  Рейнхард Гейдрих:

Тыкать мышкой и крутить...


URL записи

URL записи

@темы: (С), Ня

URL
11:33

No pain, no gain.
Я лежу під столом і думаю про собаку. Казку.
Переді мною вікно. Між ніжками стола. Внизу собака. Дивиться на мене. Махаю рукою. Собака махає хвостом. Собака підходить ближче і одночасно спускається. Як на внутрішній поверхні сфери.
Там далеко гора. Теж внизу. Вікно, треба думати, в будинку високо на горі - на іншій. На далекій горі лучник. Стоїть боком, як на єгипетській фресці. Цілиться в собаку. Я це звідкись знаю. І знаю, що він влучить, коли вистрелить.
Мені шкода собаку. Гарний пес, гарно сміється.
Вниз падає обгортка від цукерки. Піднімаю очі. Там нікого. На небі та зірка, що плакалась на попередній сторінці. Сьогодні мовчить. Виразно так мовчить, промовисто: тоді не слухали, тепер не почуєте.
Падає ще одна обгортка. Збоку. Дивлюсь. Там на балконі морж. Зроблений з морозива. Палички замість бивнів. Лежить на траві - трава росте прямо на балконі - на спині. Кидається чимось вверх. Чим - не бачу. Потім воно розгортається в обгортки.
Боюсь оглянутись. Попереду вікно. Зверху стіл. Що позаду - не знаю. Колись була кімната, але тоді не було стола. Десь збоку гуде чайник. Я маю його зняти з вогню. Але не знаю, де він. Боюсь виглянути з-під стола, а біля чайника - манекен. Так каже легенда. В кожній кухні стоїть манекен. З головою, але без обличчя.
Манекени у вітринах мають обличчя. Вони хочуть вилізти, розбити свою вітрину, побити інші, зруйнувати Місто. Але вони пластикові. А пластик тягучий. Вони не можуть вирватись.
Манекени у вітринах бояться базарних манекенів. У тих тільки півтулуба, ані голови, ані рук. Манекени у вітринах бояться, що це кара тим, хто зміг вирватись з пластику.
Але рвуться.
Про манекени в кухнях кажуть, що кожен з них чекає одну-єдину, унікальну жертву. Коли жертва заходить в кухню, в будинку стається пожежа. Манекен згоряє. І у новій кухні ставлять новий манекен.
Цей звичай триває, відколи Місто усвідомлює себе. І я теж у Місті. Хоча між собакою і плоским лучником бачу тільки сірий туман. Собака, до речі, теж темно-сірий, майже чорний.
Так от, я боюсь іти в кухню до чайника. В чужу кухню. Вперше. Шукати її в будинку. Кімната так само не проявляється. Я її не пам'ятаю.
Хтось колись сп'яну ляпнув, ніби манекени ворушаться. Часом навіть розмовляють. Дурниця. Звичайно, дурниця. Само собою. Але я боюсь зустріти балакучий манекен.
Може, лучник на горі - теж манекен? Гігантський? Пес точно живий. Сидить, крутить хвостом. Сміється на мене. Десь дуже внизу по сфері біжать діти. До пса. Сміються.
Падає сніжинка. Певно, до моржа в гості, і заблудилась. Я видихаю білий круг світла. Легенького і матового, якогось навіть розсіяного. Особливо на краях. Світло пахне липовим цвітом. Трошки вишнями. І трошки кавою.
Маю стерегти пса від лучника. Манекени не рухаються перед людьми. І маю зняти чайник. Просто зняти, коли закипить. Це якраз дивує. Нікому нічого не треба казати. Нікому нічого не заварювати. Зняти, щоб не википів. Але там манекен. І на горі манекен. Вони змовились. Хочуть убити собаку.
Мене не вб'ють. Місто чомусь сприймає мене скептично. Манекени знають, що вони мені неприємні. І змушують боятись.
Як на зло, навіть зірка мовчить. Не хоче говорити навіть з небесним воїнством.
Стоп. За вікном сонячно. Зірка, напевно, прибита до неба. От і боїться впасти. Зате не знає, скільком дурням служить маяком. Знала б - впала б. З безглуздого альтруїзму. Вони ж всі світять для когось.
А діти не знають про манекени. Значить, хтось їх привчає до них звикати. Навіть знаю, як. Ляльками.
Світляні круги тануть. Як тільки кінчається видих.
Десь внизу свист. Собака нашорошує вуха. Свист. Собака повертається на звук, весело гавкає і кидається бігти.
Свист. Свистить чайник. За стіною. Собака знову проходить під вікном. З ним людина. З людьми манекени не страшні. Заспокоююсь і йду шукати кухню. В кімнаті темно. Тільки квадрат світла під столом і сірі двері. Більше нічого не видно.
За дверима круговий коридор. Зі скляними стінами. Закінчується іншими дверима - за метр від мене. Але там стіна. Треба йти навколо.
Доходжу. Чайник вже не свистить. Заходжу. Манекен, звичайно, не рухається. Чайник вже порожній. Я не встиг.
Місто мене не прийняло.
Місто більше не хоче мене терпіти.
У будь-який момент воно може від мене зникнути.
Або я з нього. Несуттєво.
Кухня яскраво освітлена. Електрикою.

@темы: написане

URL
11:00

No pain, no gain.
Цікаві коливання настрою. Дивні.
Варто почати рухатись, власне - йти, - з'являється радість. Від самого руху. Часом переходить навіть в ейфорію.
Зупинитись, вернутись в товариство - радість плавно гасне, зникає. Проявляється легкий депресняк, бажання рухатись, агресивність.

Anyway, зміг розслабитись.

@темы: Особисте

URL
10:52

No pain, no gain.
Навіть не надійтесь - не відірвусь. Не впаду. Чхала я на ваші бажання, якщо навіть для появи їх потрібна моя смерть. Ні, не чхала. Не так. Знати не хочу.
Для появи - смерть... страшно подумати, що треба для їх здійснення. Ні. не впаду. Не для того. Дивіться на мене, мрійте, радійте, задумуйтесь - як завгодно. Бо таки дійсно. Мене ж не почуєте.
А я б хотіла... ні, не впасти для когось з вас. Хотіла б, щоб ви навчились бажати, тобто хотіти, того, що вам потрібне. А не чогось нездійсненного, для того маєте мрії. І не матеріального, воно вам само до рук липне. Відмитись не можете.
[тут мене зрадила ручка]


Це під кінець червня в Чорткові стався імпровізований літературний вечір. Поезії. Хтось десь згадав падаючу зірку. А мені десь не сподобався настрій вірша. І.
Само по собі цінності не становить. Згадається трошки пізніше. Написано ез із.

@темы: написане

URL
суббота, 11 июля 2009
05:44

No pain, no gain.
Приміський дизель-поїзд Заліщики-Тернопіль запізнюється на двадцять хвилин.

@темы: Миттєве, Renyxa, Життєве

URL
среда, 08 июля 2009
20:53

Kono Minikuku mo Utsukushii Sekai

No pain, no gain.
Більше прекрасний, ніж потворний.

@темы: Ня, Аніме

URL
пятница, 03 июля 2009
02:43

Mahoromatic: Something More Beautiful

No pain, no gain.
Not really more. В цілому так само плоско.
В деталях так само мило :)

@темы: Ня, Аніме

URL
суббота, 20 июня 2009
04:09

No pain, no gain.
Таке враження, ніби скоро розучусь розмовляти.

@темы: Особисте

URL
понедельник, 15 июня 2009
11:01

Ergo Proxy

No pain, no gain.
Красиво. І тільки.
Затягло поступово, а кінчилось - і все, і нема. І кінець апокаліпсису.

По дорозі насміялись з Діснея і згадали Акутагаву.

@темы: Аніме

URL
06:07

No pain, no gain.
Знов живий.
Бо тиждень був, що називається, не при собі. Фізична оболонка і набір реакцій поведінки.
Чим не щастя?

@темы: Особисте, Ня

URL
вторник, 09 июня 2009
01:53

No pain, no gain.
Кохані мої гальмівні реакції, куди мені без вас?

@темы: Особисте, Життєве

URL
среда, 03 июня 2009
07:40

Suzuka

No pain, no gain.
Найвища концентрація синього волосся на душу населення.
І наскрізь фальшиві коти. Руки треба б ламати. Публічно.

На загал - пристойно. Ані нудно, ані й щось виняткове. Навіть панове персонажі ідіоти не всі, не зовсім і не завжди.

@темы: Аніме

URL
01:15

No pain, no gain.
25.05.2009 в 10:58
Пише  Меломан:



URL запису

@темы: (С), Renyxa

URL
вторник, 02 июня 2009
02:35

No pain, no gain.
Взагалі, приступ оптимізму.
It's getting better all the time...


Вдень промок. Нарешті :)

@темы: в контексті попереднього, Особисте, Ня, Люди

URL
02:19

No pain, no gain.
LSD

На ютубі лежить якась АМВ-шка - на Air. Ідейно.

@темы: в контексті попереднього, (С), Аніме, Музика

URL
01:23

No pain, no gain.
Any time at all
Any time at all
Any time at all
All you've got to do is call
And I'll be there

If you need somebody to love
Just look into my eyes
I'll be there to make you feel right
If you're feeling sorry and sad
I really sympathize
Don't you be sad just call me tonight

Any time at all
Any time at all
Any time at all
All you've got to do is call
And I'll be there

If the sun has faded away
I'll try to make it shine
There is nothing I won't do
If you need a shoulder to cry on
I hope it will be mine
Call me tonight and I'll come to you

Any time at all
Any time at all
Any time at all
All you've got to do is call
And I'll be there

Any time at all
Any time at all
Any time at all
All you've got to do is call
And I'll be there

Any time at all
All you've got to do is call
And I'll be there

@темы: (С), Особисте, Ня, Музика, Люди

URL
воскресенье, 31 мая 2009
01:13

No pain, no gain.
І не просто механізм, а один із найпотрібніших.
Тим і втішаємось.

@темы: в контексті попереднього, Renyxa, Життєве, Люди

URL
четверг, 28 мая 2009
17:51

No pain, no gain.
Мда... довго ж до мене доходило.
Правда, гальмо, як відомо, теж механізм.

@темы: Особисте, Ня, Люди

URL
суббота, 23 мая 2009
21:46

No pain, no gain.
І ще мною дітей лякають, виявляється :)

@темы: Миттєве, Renyxa

URL