Було приємно. Подано досить гарно. Але інфантильно. Взагалі не варто такі речі дивитись частіше, ніж once in a while - нецікаво. Але зрідка - можна. Часом навіть варто.
Цікаво. Дійсно, цікаво. Телефонна розмова. З людиною, з якою колись-колись якийсь час листувались. Потім кілька разів розмовляли - так само по телефону. Це передісторія. Нічим не особлива розмова. Не те щоб неприємна. Швидше навіть навпаки. Але. "Як справи?". Справи - добре, справи. Оце, власне, й цікаво. Я можу півгодини проговорити з, так, незнайомою людиною, як виявилось. Ненавмисне. Серпень, отже? Добре. Тільки все-таки хотілось би знати, за які особливі заслуги. І за які заслуги мене взагалі пам'ятають, хоч ніби ж не докладав до того ніяких зусиль. Просто абстрактно цікаво.
Хм. Я ж ніби не випендрююсь словесно так, щоб навмисне? Хіба злегка. І то швидше для себе. Ну і?
Слова, хай як продумані, можуть лишитись зрозумілими повністю тільки автору. Особливо - продумані. Там, де відтінки мають значення. Ну, в сенсі "воно їм надається". Так, це теж не ново.
Ще два слова. Ідея, так, не нова. І, в принципі, з якогось моменту навіть очевидна. Вперше побачив, звичайно, у Ле Гуїн. Якщо не помиляюсь. "Резец небесный". Тоді ще момент не настав. Ще навіть не намічався. Згадалось.
Взагалі - в плюси. На щось велике, гарне, приємне, виняткове і т.д. не дотягує, але враження позитивне. Головне "але". Я це все вже десь бачив. Таке от відчуття. Про ідею і деякі інші моменти. Форма розповіді - плюс. Але могли б і не розкидати серії "як впадуть". Воно не те щоб і зайве, і не дуже недоречне - просто, як на мене, нічого б не змінилось. Персонажі. Гарні. Живі. Але - десь це все вже було. Не факт, що разом. Але. Мотивація в Харухі, правда, скаче так, що візьми розбери. Ну й фейс її мені ще з першого погляду не сподобався =) Так і лишилось, до речі. Але це таке.
Шахи. Щоб символ, так ні, але щось в тому дусі. Принцип дійсно переноситься чи то мені ввижається? Я там десь про натяки згадував? Приклад, в принципі. Якраз тому, що "візьми вгадай" - щоб вгадати, мусиш відтворити чужий хід думок. А взагалі менше треба б аналогіями бавитись.
Згадані дві години. Цікаво. Не те щоб зовсім не зачепило. Може, щось там і є. Але практично нічого близького не побачив. Так що. Не зовсім, але розчарування. Дві години, поміж іншим, по-своєму визначально. Якби розписали хоча б на тринадцятисерійку - може. Але. Сюжет сюжетом, але ж він не стоїть ні на чому. Ще раз - так що. Так, я суб'єктивний.
В контексті раніше написаного. Хай там як, а поки треба тішитись отим самим "якщо раптом". Тим більше, що багато що на те вказує Поміж тим - подарую людині дві години, тим більше, що врозріз ні з чим воно не йде і колись все одно мало б статись. Тим більше, якщо раптом =)
Ем... Кхм. Хм-ггггггм. Ано... Мммм... так, по суті, так. В принципі, так. Було в п'ятницю зранку. На той час подивився чи то дві, чи три серії. А знайомий спитав "це щось цікаве?" Ну й от. Атмосферна штука. Але не тяжка, ні. Хоч і не розважальна. Хоч і смішна. Навмисне.
Мувик. Теж непогано. Хоча атмосфера, так, зіпсована. Той випадок, коли деталізація і барвистість зайві.
Про котів. Один колись їв шкурки від огірків, ще один - дуже любив буряки (варені, правда). Зараз котя завелось. Масла не їсть. Сала не їсть. Зате любить томатний сік