Вчора був один з тих ненормальних, абсолютно ненормальних днів, які, по-перше, запам'ятовуються ох як надовго, а по-друге, не лишають по собі негативних емоцій... а може, і не викликають їх? У всякім разі, в моєму сприйнятті - ні.

Суть: 1) у Львові День Міста, мало того - 750 років, як то всім відомо; 2) чатівка, з якої, властиво, чатівки не вийшло з невідомих причин, хоча цілком закономірно - в сенсі, це нікого не здивувало. Подій до лиха було, навіть не знаю, як краще описувати... хай-но іншим разом, як заспокоюсь трохи. Само собою, наробили фотограмок - викладуть їх в нет, доберусь, і поділюсь, певно.

---

Найшов ^_^

---

Значить, Веркор. "Люди или животные?" Геніальна книжка.



"...греки долго считали важным решить вопрос, сколько камней составляют кучу: два, три, четыре, пять или больше. (...) Любая классификация произвольна."

"...действительно ли ты любишь, если тебе не приходится страдать?"

"...общественное благо и справедливость совершенно несовместимы."

"Мы так же свято, как и дикари, верим в законность, в необходимость своих табу. Мы создаем их, опираясь не на магию или тотем, а на философию и религию. А теперь ищем им объяснение даже в социологии и истории. Порой нам приходится выдумывать новые табу."

"Но что прекрасного в том, что мы противопоставляем себя природе?"

...восхитительно глупой и невежественной, именно такой, какой и подобает быть женщине из респектабельной семьи."

"А разве ваш прекрасный судейский парик, в конце концов, не тот же амулет?"

"...даже вольнодумцы, которые утверждают, что ни во что не верят, и те, как мы видим, ищут что-то, не так ли? Одни... изучают физику... или же астрономию, другие пишут книги, а это и есть, в сущности, их амулеты."

"...не иметь никаких амулетов - значит, никогда и ни над чем не задумываться, не правда ли?"

"Могут ли сущечтвовать вообще люди без табу"

"В кодексе законов полностьбю отсутствует официальное определение человека."

"Выходит, что все определено и узаконено, даже самые мелочи... кроме... стало быть, нас самих."

"...философскими, а, следовательно, спорными теориями..."

---

Навіть слово "двозначність" двозначне... пробачайте, якщо повторююсь.

І - що є убивство? Це я в тому контексті, що прочитав "Люди чи тварини?" Веркора. Трошки пізніше знов цитат накидаю.

---

Настрій, як правило, приходить не водночас із можливістю. Оригінально сіє про інтернет вночі... але взагалі наче широко вийшло.

Сидів вчора, читав Росоховатського і чаї пив. М'яту, зелений і чорний. Довго пив, довго... і, певно, більше трьох літрів випив. Потім спати пішов... і ганьба мені: покрутився - і знов пішов чай пити. В результаті сидів десь до четвертої... і от

порція сумбуру.

порція сумбуру.

Мдя... в певних випадках ввічливість є зло. Принаймні, для одної із сторін. Правда, зло досить умовне.

Давно треба було підмітити: нервове збудження - стан (процес?) прогресуючий.

Пропонували мені колись напівнесерйозно придумати щось під умовною назвою "думкореєстратор", щоб цікавих думок не втрачати... чи вже про це писав? Так візьми його придумай...

У Львів треба би в п'ятницю їхати.

Хотілось би знати, які з того виходять явні плюси ))

Часом і в казках є неприкрита правда... натхнення - таки хвороба.

Слово красиве, але яка в нього етимологія противна! Асоціації...

Симптом: на папері вже записуються текстуальні форми нестандартних смайлів

А все асоціативність мислення, хай їй абищо

Був би бог, все було б статично.

Спровокувати би якось побілятеологічну дискусійку 2х2 - 3х3... у зручний час і напівнесерйозну

А в освіті офіційній у нас в областях культурних майже суцільне ханжество...

"И всегда по нашему желанью

Пусть посеребрит простор луна", хай буде мені це пробачено.

Схильна до автодеструкції (?) неозначувана неоднозначна напівнесерйозність.

Це я

Саме слово "недвозначність" двозначне.

The fool but not on the hill because there is no such a hill and The Fool on the Hill already exists so it is impossible to be the fool on the hill originally... i so on.

Заморочки.

"Если сто раз с утра все не так..."

А если не с утра, а с полуночи?

Придеремось трошки до поняття "не так" і подібних йому. "Не так" може бути тілько те, що має бути "так", себто це відхилення від норми, небанальність... виявляється, я до тексту пісні придираюсь!

Отаке воно, "не то" савченківське.

"рассеянность" спровокувало "рассмеянность". Щось як статичний стан... чи момент-кадр... чи як?

Зручна річ - помітки на полях. Навіть коли поля вузькі - а ширших не треба А все асоціативність мислення

По суті, під знаком питання ніц нема. Все суттєве перед ним ))

---

До теми "The Fool on the Hill"

"Если человек идиот, то это надолго".

Но если он не может объяснить свои поступки, отсюда вовсе не следует, что он идиот.

Но если он называет себя идиотом?

И вообще, кто способен адекватно определить, является ли человек идиотом?

Это в самом деле надолго.

---

Про оффтоп і оффтопістів

Флуд - оффтоп.

Флуд. Flood. Наповнення, заповнення - щось таке. Реалізується як розвага - в основному. Зрідка під флуд маскуються інформативні повідомлення - зрідка. Як правило, свідчить про інтелектуально-емоційну незрілість/нестійкість.

Що в такому разі є оффтоп (оригінально - offtopic)?

Щось глибше і серйозніше. Потяг до флуду тяжко охарактеризувати; потяг до оффтопу - це, як кажуть, діагноз; звичка; друга натура, хоч приказка так собі.

Часом оффтоп - не зовсім оффтоп, а скоріше погляд на тему якби під кутом. Форма, яка найчастіше розглядає суттєвість теми, доцільність її обговорення.

Оффтоп умовно можна розділити на спонтанний і керований. Спонтанний - він і є спонтанний; керований - це скоріше (не?)помітно зініційований поштовх до зміни теми; трапляється, втрачає керованість і переходить у спонтанний.

Оффтоп майже завжди ситуаційний, тобто до нього конкретгну особу провокує певна обставина.

Флуд - завжди флуд. Оффтоп може виникнути тільки за наявності теми обговорення.

Оффтопісти - не флудери, хоча на практиці їх чогось не розмежовують.



А часом оффтоп буває викликаний і тим, що російською зветься "рассеянность".

---

Начитався Росоховатського...



"Почему людям обязательно хочется сохранить, да еще "навсегда", то, что сохранить невозможно?" ("Гость")

"Если разобраться, то все люди мучаются от одиночества, только называют его разными словами. Но что же мешает им прийти друг другу на помощь?" ("Гость")

"Мудрость и зло несовместиммы, ибо зло всегда неразумно" ("Гость") - трошки насмішило.

"Человек нормальный - человек банальный, так? Кибернетики утверждают: нормальная машина - та, которая работает по программе." ("Гость")

"...о восприятии чужой боли как своей." ("Гость") ...А чужий біль тільки Буличев своїх героїв навчив забирати...

"...прав был ученый, сказавший, что среда, проходя через человека, становится как бы сложнее, приобретает новые свойства." ("Последний сигнал")

"Сомнение способно помочь обнаружить ошибки на пройденном пути, исправить их и выйти к цели, но оно может перейти в застойную болезнь, разрушающую разум." ("Последний сигнал")

---

А то вчора Бредбері начитався перед усім іншим. "Марсіанські хроніки". Таке враження трималось весь час... ну просто якесь небредберівське: трохи що не на собі відчував, які ж люди все-таки сволочі...

---

Хіба відкопати якусь картину та на фон вліпити?..

---

Прознав, що аніме по "Інтеру" покажуть... сьогодні почнуть... а телеящик не працює!

---

А плакати я все-таки навчився...

Не бродить уж нам ночами,

Хоть душа любви полна,

И по-прежнему лучами

Серебрит простор луна.



Меч сотрет железо ножен,

И душа источит грудь,

Вечный пламень невозможен,

Сердцу нужно отдохнуть.



Пусть влюбленными лучами

Месяц тянется к земле,

Не бродить уж нам ночами

В серебристой лунной мгле.

Байрон (?)

Ні, так не буде!..



"У американцев искусство всегда стоит особняком, его место - в комнате придурковатого ссына на втором этаже."

Бредбері, "Марсианские хроники", "Июнь 2001. И по прежнему лучами серебрит простор луна..."



Щось мене останнім часом дуже на цитати тягне.

---

Пора перестати ставитись до моєї Кавабатиної "Тисячі журавлів" як до "книжки в дорогу". І мені не вистачає дитячої безпосередності.

Мені не вистачає дитячої безпосередності.

І квитки-талончики вже на автоматі складаю...

[зібратись]

---

Обчитався...

Всі цитати з Хайнлайна. "Чужой в чужой земле"



"Человеческая двуполость была и связующей силой, и движущей энергией для любого проявления человеческой деятельности - от сонетов до уравнений ядерной физики. Если кто-нибудь подумает, что это преувеличение земных психологов, пусть поищет в патентных бюро, библиотеках и картинных галереях то, что создали евнухи".

Так, цікава думка.

"Благодарность - эвфемизм обиды."

От з оцим не погоджусь.

"У японцев существует пять способов сказать "спасибо", и каждый переводитя как различная степень обиды."

?

"Человеческое самосознание? Явное тщеславие: нет способа доказать, что среди кашалотов или секвой нет философов, превзошедших всечеловеческие мерила."

"Знаешь, сынок, даже Марсинане не удержатся от смеха, когда грок нас."



Люди чогось схильні чекати від інших поганого. І не тільки від людей. Тільки це не Хайнлайн, це своє... побачене...

Формули ввічливості справді морально застаріли.

Наче зрозумів, чого так люблю дякувати, що б сам не казав про форми ввічливості. Справа в тому, що дякувати ох як рідко доводиться...



Може, варто почати користуватись поняттям грок?

---

Няя...

Я котя зустрів. Тихий кавай...

Ну не вмію словами користуватись!

---

Сниться справді щось фантастичне. Таке навіть уявити тяжко, не те що зрозуміти. Згадується чиєсь: "Що мені снилося, про те лиш я знаю". І просинатись таки не хочеться... з різних причин.

Таке от... романтико-нереальне...



І анімешників розвелось... вже на людей, від того далеких, виходять. Враження складається, що половина людей просто не каже (можливо, собі) про сеє захоплення... між іншим, а як назвати його? Анімешництво - нехороше... "анімізм" все крутиться - тільки це інше зовсім...

Добре, то так. Але я, певно, знов (досі?) чогось не розумію.

---

Чую я, з катаканою матиму ще до лиха мороки.

Вчора з того факту, що life в Чорткові не тягне, засів зозла малювати різного роду тексти. Зліпив собі автограф в мобілку... хотілось би знати - на лиха? Але сподобалось

Подумалось між іншим: Elfen Lіed - як твори Достоєвського?

Тиранять мене потрошки. Нічого, то тільки до лютого. Витримаю.

Все думаю: на лиха при знайомстві питати в людини, яку вона музику слухає?

І крім того ще багато всякого... тільки пам'ять не так працює, як хотілось би.

---

Чай з кавою досить оригінальний на смак. Прецінь, навряд чи багато кому таке вариво смакуватиме, але мені сподобалось. Тільки от - вчора то було, і чай мав тільки чорний дрібнолистий... Сьогодні розжився на крупнолистий, і на зелений, і ще прознав, що трави є... тільки співрозмовника не вистачає

І ще мені все більше подобається ходити з порожніми рукавами. Вчора навіть щось на зразок експерименту на тому грунті вчудив... оглядались, і тяжко було серйозну міну зберігати.



Що є театр і кіно, як не возвеличення неправди?



"Никто из вас по-настоящему не знает своих собратьев. Не знает потому, что между вами нет нужного взаимопонимания. Конечно, у вас есть дружба, но дружба-то эта основана на эмоциях, а не на глуюоком взаимопонимании."

Саймак, "Город". Може, воно писалось і просто для аргументації... але розуміння справді мало.

---

Вважається, що багата фантазія - це хороше. А коли вона нервовим (ментальним?) збудженням (напруженням?) підігріта? Спати не дає... але ж коли заснеш все-таки, які сновидіння бачаться! Будитись не хочеться.

---

Хочу засісти чай пити. Надовго. Десь так на півдня. Із розуміючим співрозмовником - який би і мене розговорив. З десятком заварок (можна більше, і так навіть краще). З відром води, щоб вистачило. З музикою "Бітлз" - тихенько, але чітко. І щоб не заважав ніхто...

А навіяв все це шипшиновий кущ. Отак воно буває.

Між іншим, на бітлів і без того підсів. Другий день слухаю... і додому вернусь - запущу. "Hey Jude".