Ох, вчудили в четвер... Математичний такий курйозисько.



Про те саме: в словах "Без ексцесів" люди, як правило, бачать те, що хочуть бачити. Перевірено.

Не скажу, що мене це насмішило, але... ну, не знаю.

---

Ура.

Докачав Elfen Lied.

^_^

---

Недавно в локальці "Кино" відкопали - "Это не любовь", "Ночь" і "Группу крови". Не я буду, якщо собі то не скину на щось оптичне.

Зачепила ж мене "Легенда"...

---

Значить, що я сьогодні тут роблю?

Повільно добиваю свої нерви... більше, певно, нічого.

Ага, ще очі псую... монітор ніякий. Треба собі розжитись на комп'ютер, бо існуюча ситуація не є хороша.

Краще сказати, що вона є глибоко так собі.

---

Якої холери я такий добрий?

Знов себе зловив на тому, що не можу, не вмію відмовити людині. Зовсім - навіть собі в збиток.

Гаплик мені скоро прийде з таким відношенням до дійсності.



Ну й хай собі...

---

Через двадцять хвилин знов пропадаю... і не буде мене, боюсь, аж до суботи...

---

Може, вам це знайомо?



Чекаю SMS-ку вже хтозна-який день... з тиждень, певно... Від кого? Та зовсім різниці ніякої... аби від кого, лиш би видно було, що ще пам'ятають про мене... Краще, звісно, від того, від кого справді приємно було б отримати... але якби хоч яку-небудь...

Люди, напишіть мені СМС-ку, будь ласка!..

Будь ласка!..

---

Скоро восьма ранку. І муситиму вертатись туди, звідки вчора ввечері ледь вирвався - в буденність.



Ніч все-таки - далеко не для всіх...

---

Порожньо.

В житті порожньо.

Нема людей, які можуть зробити з цим щось. Через те й сиджу в інтернеті - і взагалі, і прямо зараз.

Я не вмію спілкуватись з людьми. Не знаю, з яких причин... та й на лиха? Все одно наперед ясно - знайомі мене не розуміють. Плюс я говорити не вмію.

Певно, через те й відчуваю потребу в розмовах віртуальних - хоч в неті, хоч по телефону... О, правда - про телефонні розмови.

Часом відчувається така потреба - побалакати з кимось саме по телефону, через пластикову трубку. Відчуття - говориш не з людиною, якою вона є, а з тою, яку уявляєш, яка знайома тобі, образ якої маєш в голові. А може, навіть не з людиною розмовляєш, а з чимось справді віртуальним, неіснуючим - просто голос, трохи (або не трохи) знебарвлений якісно-фазовими перетвореннями. Людський наче - і не людський, машинний... неіснуючий, щось створене кимось колись для чогось...

І не раз пронизувало - а з ким я розмовляю? З людиною? Чи з хитро продуманим записом її голосу? І не раз не перевіриш ніяк, крім того ж таки телефону...



Інтернет. Подібне явище, але... чіткіше, сильніше. І важче - для розуміння. Коли доходить, що всі, з ким спілкуєшся - не люди. Записи в базах даних. Люди ними лиш керують - на свій розсуд. Керуючись - не знаю, чим. Хотілось би думати, що совістю...

@музыка: Кино - В наших глазах

@настроение: енна ніч в неті... і явно не остання...

---

Дощ

И снова приходит ночь,

Я пьян, но я слышу дождь,

Дождь для нас...



От тільки не п'яний я, і дощ не падає - лиш туман стоїть... Але давай домовимось, що - дощ, злива навіть; і люди вже поховались у ліжка; і я сам. Не знаю, чи йде дощ там - тож дозволь поділитись настроєм...



За вікном темно, і чути лиш шурхіт крапель по асфальту - Місто завмерло. День - і воно оживе, "но ночь сильней, ее власть велика". І я. Не сплю - один з небагатьох. Люди або самі вибирають ніч, або вони змушені її перечікувати - цим я не заздрю. Ніч - час для тих, кого нечасто зустрінеш, для тих, кого не приймає День.

Бо день - не їх час. День - для тих, хто не може без юрми собі подібних, тих, хто не може контролювати себе до кінця і боїться себе... Ніч - для інших. Для тих, хто живе власним життям, а не життям натовпу...

"А тем, кто ложится спать - спокойного сна. Спокойная ночь." Наш час настав. Ваш - закінчився.

І дощ. не знаю, за що я його так люблю. Може, за те, що дощ ненавидить більшість? Може, за те, що він розганяє людей геть? Може, просто так люблю, безпричинно?

Не знаю. А дощ все падає, тихо шумить па даху, по землі, по підвіконню... Я хочу передати все, що є на душі - і не можу. Слів мало, щоб описати почуття людини, слова надто бідні...

І я все хочу сказати Тобі щось... щось хороше, приємне... Але Тебе все нема поряд, і не знаю, що маю сказати - прозвучить не так, зовсім не так, як відчувається, і все боюсь Тебе образити... Пробач - я змушений мовчати.

"В молчании - слово, А свет - лишь во тьме..."

У проханні вибачити теж є своя частка егоїзму.

А де її нема?

Пробач. Дощ шумить, і приходять не зовсім ті слова... я ніколи не вмів знаходити підходящі...

Дождь для нас...

Я назвав би Тебе дощем - алегорично, звичайно... Дощ, і ніч, і мрійник...



"И снова приходит ночь..."

Людина Самотності - Людина Ночі - Людина Дощу - ?

Як жаль, що ночі зараз такі короткі...



Використано цитати з Цоя і Ле Гуїн.

Mindmade by Unrecognized 31.05(1.06).2006

---

Ну та й усе... гаплик мені на сьогодні.

@настроение: зараз піду аніму дивитись ^_^

---

З себе сьогоднішнього:

preview любить автоматом переходити в review, і нічого з цим не зробиш

---

Витяг менше, ніж хотілось, за сьогодні, але й то більше, ніж могло бути

---

Знов про себе матюкаю рапідшару.

Але на то не зважати.



Вчора нарешті відіспався трохи... але збудили, паразити. Ну, та то не біда. Снилось знов щось тяжке для запам'ятання, пам'ятаю тільки, що в сюжеті щось армагеддонічне було... гмм.

Прогулявся ще під вечір... думав щось, куди ж без цього... Треба якийсь пристрій, щоб мислії записував, бо кінець без нього. На ходу в темноті серед вулиці багато не запишеш, хай навіть є чим і куди.

І знов я навіть на вихідних сам лишитись не можу... пропасти б куди-небудь, надовго... щоб не було нікого... і щоб можна було туди вернутись в будь-який момент...

Взагалі, що мені треба? Ліс, озеро, запас продуктів і кусок інтернету. Неправда: ще солідну бібліотеку фантастики.

Можна це вважати мрією?

Навряд.

---

Про мрії все написати хочеться... і все ніяк...

---

"Странник". Від "странно" чи від "странствовать"?

Етимологічно - від "странствовать". Але придумаю я слово "странничать" - і все стає на місця... Чи мені так здається?

---

Не знаю, чого з усіх моїх знайомих (себе не рахую) тільки один любить Enigma. В гуртожитку у нас, наприклад, трохи чи не на кожній машині папка є - крім як в себе в кімнаті, ніде не чув.



А до мене позавчора (вже) кицька в гості приходила...

Невелика, сіра, симпатична така... Зайшла так впевнено, ніби мене шукала... Чиста, красива - наче й не гуртожитська. Певно, чиясь, хоч і заборонено офіційно котів тримати.

Але нервова якась була. І все чи то загравала до мене, чи то розвеселити хотіла - не знаю: крутилась, за пальці мене покусувала, поглядала так час від часу...

Будь-хто з сусідів, певно, зразу прогнав би...



Щось би писав. Але - не можу за клавіатурою, треба паперового листя до лиха і дряпалку... Інакше вийде щось - ?

Сам потім не зрозумію.

---

Носило мене до Києва 21-го, на зустріч форумчан...

Тепер маю за що себе лаяти. Сильно.

Але якби не поїхав?

Так що спасибі організатору і тим, в чиїх словах я угледів непряме запрошення. Я вам усім дуже вдячний...

Чого я не люблю прямо називати людей?

Так, між іншим... до Львова без копійки вернувся, в прямому і однозначному розумінні )))

Люди, надіюсь, ви знаєте, що моя усмішка майже завжди сумна?



Так, кілька фотограм, де з мене познущались не без моєї участі і сприяння.

Компанія в міcці зустрічі

Фрагменти прогулянки Хрещатиком

Це що, сюжетна фотографія?

Ну не фотогенічний я! То так, просто для історії...

Це вже під час пива...((

---

Good evening...

This is the voice of Enigma.

In the next hour we will take you with us

Into Another world,

Into the world of music, spirit and meditation.

Turn off the light,

Take a deep breath.

Relax.

Start move slowly, very slowly.

Let the music be your guiding light...

@музыка: Enigma - MCMXC A.D. Limited Edition

---

В один момент Цезар сказав "Жереб кинуто".

Як на мене, це щодня можна казати... без втрати змісту...